розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 березня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що у грудні 2014 року він звернувся до адвоката ОСОБА_4 з метою представлення його інтересів у суді, про що 26 грудня 2014 року між ними було укладено договір про надання правової допомоги адвоката та представництво. Позивач вказував на те, що відповідач завірив його, що надасть юридичні послуги, забрав у нього всі необхідні документи у справі, однак не виконував свої обов'язки за договором. Всю інформацію адвокат передавав через його сестру, яка надала адвокату аванс у сумі 500 дол. США, що в гривневому еквіваленті становило 9 500 грн. Згодом адвокат почав вимагати ще 500 дол. США.

Позивач зазначав, що він втратив довіру до адвоката, а тому просив його повернути аванс, однак відповідач відмовився повернути отриману суму.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача сплачений аванс у розмірі 9 500 грн та моральну шкоду у розмірі 9 500 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 9 500 грн та 9 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 2 березня 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2015 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Отже, судові рішення в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з відповідача суму гонорару у розмірі 9 500 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з підстав неналежного виконання адвокатом своїх зобов'язань за договором та ненадання позивачу належної правової допомоги.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 26 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 було укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 приймає на себе зобов'язання виконати доручення клієнта про надання йому юридичної допомоги на умовах передбачених цим договором, а клієнт бере на себе зобов'язання оплатити гонорар за дії адвоката з надання йому юридичної допомоги, а також у разі необхідності компенсувати фактичні витрати понесені в зв'язку з виконанням доручення. Юридична допомога складається з наступного: надання правової допомоги та представництво інтересів у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 про виселення та визнання договору дарування недійсним, з усіма правами представника у цивільній справі.

Згідно з вказаним договором позивач сплатив частину гонорару у сумі 9 500 грн, що підтверджується особистим підписом відповідача та квитанцією про оплату.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні шляхом виселення, залишено без розгляду за заявою позивача.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі.

За змістом ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до ст. 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

Згідно з п. 2 ст. 8 Правил адвокатської етики адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а вразі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.

Згідно з пп 3.2.1. п. 3 договору за попереднє вивчення адвокатом обставин справи сплачується гонорар при укладенні договору.

Судами установлено, що позивач сплатив відповідачу частину гонорару.

Підпунктом 3.2.2 п. 3 договору передбачено, що фактична сплата гонорару (або частини гонорару) - є визнанням факту належного виконання адвокатом тих процесуальних дій чи допомоги, за що цей гонорар сплачено.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 316 ЦПК України не у повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки умовам договору та не перевірив доводи відповідача про те, що спір між сторонами ним було вирішено у позасудовому порядку, шляхом примирення сторін, у зв'язку з чим позов було залишено без розгляду.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що договір укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, підписуючи його, позивач погодився з умовами та розміром гонорару адвоката, правочин недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), питання про його розірвання не порушував та умови не оспорював. Вказаний правочин є чинним.

Висновки суду щодо невиконання відповідачем умов договору ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.