головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Ситнік О.М., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою його представником ОСОБА_7, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року,

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ЗАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 800003675, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 115 600 доларів США строком до 18 квітня 2023 року.

На забезпечення виконання позичальником умов цього договору 18 квітня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 800003675-П, відповідно до умов якого ОСОБА_6 як поручитель, поручалася за виконання боржником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. При цьому у договорі передбачено, що боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 своїх договірних зобов'язань утворилася заборгованість, розмір якої станом на 18 червня 2015 року становив 107 224,18 доларів США, що було еквівалентно 2 321 428 грн 70 коп., і складався з: 91 490,29 доларів США, що еквівалентно 1 980 786 грн 28 коп., - заборгованість за кредитом, 6 894,46 доларів США, що еквівалентно 149 266 грн 68 коп.,- заборгованість за відсотками, 8 839,43 доларів США, що еквівалентно 191 375 грн 74 коп., - пеня за останні 12 місяців.

Указану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року, позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ "Альфа-Банк" 2 321 428 грн 70 коп. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 18 квітня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 800003675, відповідно до умов якого останній отримав кредит в іноземній валюті у розмірі 115 600 доларів США зі строком повернення до 18 квітня 2023 року. Цільовим призначенням кредиту є оплата ОСОБА_5 вартості об'єкта нерухомості - земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: В. Дмитровицька сільська рада, Обухівський район, Київська область.

За умовами договору (п. 2.2) за користування кредитними коштами позичальник зобов'язався сплачувати банку 14,30 % річних з розрахунку 360 календарних днів у році, діє до оформлення та реєстрації права власності на предмет іпотеки (земельну ділянку), яка стане власністю позичальника в майбутньому. Після оформлення та реєстрації права власності на земельну ділянку та отримання банком державного акта на право власності на земельну ділянку розмір процентної ставки зменшується на 1 %. Також сторони договору погодили, що погашення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися позичальником щомісячно, не пізніше 18 числа, рівними частинами - по 1 563 долари США, відповідно до графіка платежів і розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 18 квітня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 800003675-П, відповідно до умов якого ОСОБА_6 як поручитель поручалася за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору, або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, а саме: обов'язок повертати банку кредит рівними частинами у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 18 квітня 2023 року; обов'язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до договору; обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що випливають з основного договору; обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суми неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, завдані банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Судами встановлено, що до липня 2014 року ОСОБА_5 виконував свої договірні зобов'язання за кредитним договором, а з серпня 2014 року став порушувати графік платежів. 18 лютого 2015 року на його адресу банком було направлено письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів та інших платежів не пізніше 37 днів з моменту відправлення вимоги. 17 червня 2015 року банк повторно направив на адресу позичальника та поручителя вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, яка виконана не була.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 своїх договірних зобов'язань утворилася заборгованість, розмір якої станом на 18 червня 2015 року становив 107 224,18 доларів США, що було еквівалентно 2 321 428 грн 70 коп., і складався з: 91 490,29 доларів США, що еквівалентно 1 980 786 грн 28 коп., - заборгованість за кредитом, 6 894,46 доларів США, що еквівалентно 149 266 грн 68 коп.,- заборгованість за відсотками, 8 839,43 доларів США, що еквівалентно 191 375 грн 74 коп., - пеня за останні 12 місяців.

Ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди дійшли висновку про підставність і доведеність заявлених ПАТ "Альфа-Банк" позовних вимог, виходячи із того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 18 квітня 2008 року, внаслідок цього утворилася заборгованість у розмірі 2 321 428 грн 70 коп., яка підлягає стягненню як з боржника ОСОБА_5 так і з поручителя ОСОБА_6, у солідарному порядку.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) , згідно з яким частину першу статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Вирішуючи позов ПАТ "Альфа-Банк" в частині стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд стягнув їх еквівалент у національний валюті (гривні), при цьому суд не звернув уваги на те, що кредитний договір, який є предметом у даній справі, був укладений між сторонами 18 квітня 2008 року в іноземній валюті. На час укладення цього кредитного договору Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті. Крім того, суд залишив поза увагою вимоги ПАТ "Альфа-Банк" у заявленому ним позові щодо стягнення цих сум саме в іноземній валюті (доларах США).

Разом із цим є неправильним висновок суду і щодо нарахування позивачем пені та її стягнення у доларах США.

В абзацах 2, 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) судам роз'яснено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) ).

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 3-29гс15.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивача пені не узгоджуються з вимогами вказаних вище законів та правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15 та від 1 квітня 2015 року у справі № 3-29гс15.

У той же час є передчасним висновок судів щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Так, у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-436цс15, передбачено, щоу разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до поручителя ОСОБА_6, суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для припинення поруки. При цьому суди не звернули уваги на умови договору та графік погашення платежів та не з'ясували, коли був здійснений останній платіж.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.