Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 4 травня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 8 липня 2014 року він працював директором Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист" згідно з трудовим контрактом, укладеним між ним та Державним агентством лісових ресурсів України. Термін дії контракту - три роки, тобто до 8 липня 2017 року.

Однак згідно з наказом відповідача від 28 жовтня 2015 року № 530-к трудовий договір було припинено та звільнено його із займаної посади за неналежне виконання зобов'язань, передбачених підп. "б" п. 26 контракту.

Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, просив суд скасувати наказ від 28 жовтня 2015 року № 530-к про звільнення, поновити його на посаді директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист", а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 1 березня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2015 року № 530-к про припинення трудового договору та звільнення з посади директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист" ОСОБА_5 за неналежне виконання зобов'язань, передбачених підп."б" п. 26 контракту. Поновлено ОСОБА_5 на посаді директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист".Стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_5 71 724 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 4 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справіпро відмову у задоволенні позову ОСОБА_5

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 8 липня 2014 року між Державним агентством лісових ресурсів України та ОСОБА_5 було укладено контракт про те, що він наймається на посаду директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист" на термін з 9 липня 2014 року по 8 липня 2017 року (а. с. 16- 24). Відповідно до підп. "б" п. 26 цього контракту ОСОБА_5 може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, у результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи тощо).

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2015 року № 530-к трудовий договір з позивачем було припинено та звільнено його із займаної посади директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист" за неналежне виконання зобов'язань, передбачених підп. "б" п. 26 контракту (а. с. 25).

Підставою для винесення вищезазначеного наказу був наказ відповідача від 26 жовтня 2015 року № 234 "Про результати перевірки звернення заступника директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист" ОСОБА_6.", у якому перераховано вчинені позивачем порушення на посаді директора Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист", зокрема зазначено, що ОСОБА_5 згідно з наказом від 8 червня 2015 року № 44-к перебував у відпустці з 8 по 21 червня 2015 року. У цей же період він відповідно до наказу від 8 червня 2015 року № 185 знаходився у відрядженні, використовуючи службовий автомобіль, за що він отримав 30 грн (добових витрат) та витратив бензин у кількості 21 л на суму 352 грн 60 коп. Отже, незаконні фінансові витрати склали 382 грн 60 коп. Також за період січень-серпень 2015 року ОСОБА_5 було виплачено премій на загальну суму 16 888 грн 82 коп. без погодження з Державним агентством лісових ресурсів України, що є порушенням чинних нормативно-правових актів. Крім того, нарахування матеріальної допомоги та відпускних у 2015 році ОСОБА_5 було проведено у розмірі середньомісячної заробітної плати з врахуванням незаконно виплачених премій протягом 2015 року у сумі 8 566 грн 42 коп. та 4 046 грн 70 коп. відповідно. Тобто в результаті незаконно виплаченої премії завищено розмір відпускних та матеріальної допомоги на суму 810 грн 53 коп. Крім того, зазначено про те, що в результаті особистого конфлікту між директором ОСОБА_5 та його заступником ОСОБА_6 підприємство вже рік перебуває в судових тяжбах, за що сплачено судові збори у сумі 3 586 грн 68 коп. переважно з державного бюджету.

В результаті керівництва ОСОБА_5 підприємство понесло витрати (збитки) на загальну суму 21 668 грн 63 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції правильно виходив із того, що перераховані у вищезазначеному наказі від 26 жовтня 2015 року № 234 підстави для звільнення ОСОБА_5 не знайшли підтвердження у ході розгляду справи, так само, не доведено, що для підприємства настали значні негативні наслідки. Так, у підп. "б" п. 26 контракту передбачено, що порушення має бути одноразове і грубе, а у наказі перераховано три підстави для звільнення і вчинення їх у різний час. До того ж у наказі вказано, що це є порушеннями і недоліками, і ніяк не грубими. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач був звільнений з роботи з грубим порушенням як контракту, так і трудового законодавства, і відповідно, наказ про його звільнення має бути скасований з поновленням його на посаді директора підприємства та виплатою на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вдався до переоцінки доказів, які були досліджені місцевим судом, й не досліджуючи нових доказів у справі, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_5

Однак такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 4 травня 2016 року скасувати, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 1 березня 2016 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.