розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за угодою за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 листопада 2015 року,

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що 22 серпня 2011 року між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 була укладена угода та підписані додатки 1, 2, які є невід'ємними частинами згоди, з метою придбання автомобіля марки "KIA cee'd" базової комплектації через систему надання послуг з придбання автомобіля АвтоТак. ОСОБА_3 належним чином виконуючи умови угоди, на асигнаційному акті від 27 червня 2012 року отримав право на отримання автомобіля. 4 липня 2012 року ОСОБА_3 реалізував своє право вибору іншого автомобіля шляхом підписання ним акту вибору автомобіля, згідно якого він просив змінити автомобіль марки "KIA cee'd" на автомобіль "OPEL Astra H". 10 липня 2012 року ОСОБА_3 отримав автомобіль марки "OPEL Astra H", 2012 року випуску та зареєстрував його на своє ім'я. Відповідач зобов'язався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків. Крім того, 4 липня 2012 року між ТОВ "Авто Просто" як кредитором і ОСОБА_4, ОСОБА_5 як поручителями було укладено договір поруки, згідно якого останні зобов'язалися відповідати перед кредитором у разі невиконання зобов'язань за угодою ОСОБА_3 З вересня

2013 року, ОСОБА_3 припинив сплачувати щомісячні повні внески, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 361 770,55 грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути суму боргу з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 листопада 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "Авто Просто" заборгованість за угодою від 22 серпня 2011 року в сумі 361 770,55 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між ОСОБА_3 не виконав покладені на нього обов'язки по сплаті за придбаний автомобіль, а відтак ТОВ "Авто Просто" має право на відшкодування даної суми в судовому порядку і з боржника і з поручителів.

Даний висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що 22 серпня 2011 року між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 була укладена угода та додатки 1, 2, предметом якої було надання учаснику системи послуг ОСОБА_3, спрямованих на придбання автомобіля.

Статтею 2 угоди було визначено, що "Авто Просто" гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля за умови, що учасник системи виконує всі зобов'язання, які випливають із цієї угоди.

Відповідно до додатку №1 до угоди, було визначено марку автомобіля, який мав намір отримати ОСОБА_3 - "KIA cee'd"; розмір платежів, зокрема, 3 відсотка + ПДВ - вступний внесок; щомісячний чистий внесок - 0,8333 %; щомісячний внесок в оплату послуг - 0,5 % +ПДВ ; щомісячний внесок в оплату страхового платежу - 0,065%, плата за послуги, пов'язані з видачею автомобіля - 3% + ПДВ.

27 червня 2012 року між сторонами угоди був підписаний додаток № 3, згідно якого загальна сума грошових зобов'язань учасника станом на день підписання додатку становить 249 984,83 грн. На день підписання цього додатка учасник сплатив 104 920,99 грн, сума заборгованості учасника становить 145 063,84 грн. У п. 3 додатку № 3 зазначено, що сума заборгованості має бути погашена в повному обсязі згідно з графіком внесків учасника. Відповідно до положень статей 2, 3 Додатку № 2 до угоди сума заборгованості може бути змінена в разі зміни поточної ціни автомобіля.

4 липня 2012 року ОСОБА_3 реалізував своє право вибору іншого автомобіля, обравши замість автомобіля "KIA cee'd" автомобіль OPEL Astra H, про що свідчить акт вибору автомобіля.

4 липня 2012 року між ТОВ "Авто Просто" як кредитором, ОСОБА_4, ОСОБА_5 як поручителями було укладено договір поруки, згідно якого останні зобов'язалися відповідати перед кредитором у разі невиконання зобов'язань за угодою ОСОБА_3

10 липня 2012 року відповідач отримав автомобіль OPEL Astra H, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Починаючи із вересня 2013 року, ОСОБА_3 перестав виконувати взяті на себе зобов'язання щодо сплати щомісячних внесків.

Відповідно до розрахунку платежів наданих позивачем, ОСОБА_3 здійснено 63 внески в оплату адміністративних витрат та оплачено 56,8986 % вартості автомобіля. Розмір боргу відповідача за угодою складає 57 внесків в оплату адміністративних витрат і 42,1014 % вартості автомобіля.

Статтею 5 угоди, укладеної між сторонами, визначено обов'язок учасника системи сплачувати необхідні платежі, перелік яких визначених цією статтею, а саме: сплатити плату за послуги, пов'язані із вступом до системи при укладанні угоди; сплатити плату за послуги, пов'язані із видачею автомобіля за системою при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески; сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобов'язань, встановлених угодою.

Установлено, що станом на березень 2015 року ціна автомобіля "KIA cee'd" становила 468 000 грн, тому заборгованість відповідача у грошовому еквіваленті складає: по внесках в оплату адміністративних витрат 160 056 грн, по сплаті внесків вартості автомобіля 201 714,55 грн, а всього 361 770,55 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог, суд вважав доведеним наявність заборгованості у ОСОБА_3 перед ТОВ "Авто Просто", а при укладенні угоди, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, чітко визначили права та обов'язки сторін, умови угоди не містять несправедливих умов у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто умова про стягнення суми є обов'язковою для виконання.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 лютого 2014 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 7 серпня 2014 року, позов ОСОБА_3 про визнання договору недійсним залишено без задоволення. Даними судовими рішення встановлено відсутність підстав, передбачених нормами ЦК України (435-15) та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) для визнання договору від 22 серпня 2011 року недійним.

Вирішуючи даний спір, суди вірно застосували положення ст. 903 ЦК України, Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , на підставі наданих сторонами доказам, встановили фактичні обставини справи та дійшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки виникла заборгованість в добровільному порядку не сплачена ані боржником, ані поручителем, а відтак позивач не позбавлений права стягнення даної суми з останніх у судовому порядку.

Доводи касаційної скарги зводяться до невідповідності змісту укладеної угоди та додатків до них положенням Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , які вже були предметом судового розгляду і з цього питання ухвалено рішення суду, яке не скасовано.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.