головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Ситнік О.М., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року,

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 30 травня 2007 року між ОСОБА_6 та банком укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 53 720 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 30 травня 2037 року. У той же день на забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між сторонами укладено договір іпотеки, за яким відповідач надав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з порушенням позичальником умов договору, станом на 30 січня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 113 176,84 доларів США. Позивач просив у рахунок погашення заборгованості за договором звернути стягнення на вказану квартиру шляхом її продажу банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у цій квартирі.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року позов у частині звернення стягнення на квартиру задоволено, а у задоволенні позову про виселення відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року заочне рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 22 квітня 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року змінено в частині визначення:

загальної суми стягнення заборгованості із ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", зменшивши її з 113 176,84 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 904 282 грн 97 коп., до 70 236,49 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 561 189 грн 55 коп., та 114 217 грн 70 коп. - пені, 43 299 грн 16 коп. - штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

суми пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, зменшивши її з 37 521,18 доларів США до 114 217 грн 70 коп.;

суми штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, визначивши її в гривневому еквіваленті, а саме 250 грн та 43 049 грн 16 коп.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року змінено: доповнено другий абзац резолютивної частини рішення наступним змістом: "з встановленням початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 350 413 (триста п'ятдесят тисяч чотириста тринадцять) грн."; доповнено резолютивну частину рішення абзацем наступного змісту: "Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року (1304-18) ".

В іншій частині заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Судами встановлено, що 30 травня 2007 року між банком та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 53 720 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних, з кінцевим терміном повернення 30 травня 2037 року, та договір іпотеки, за яким відповідач на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором надав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Станом на 30 січня 2014 року за розрахунком банку заборгованість ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором становила 113 176,84 доларів США, з якої: заборгованість за кредитом - 40 697,66 доларів США; заборгованість за відсотками - 25 067,79 доларів США; комісія - 4 471,04 доларів США; пеня - 37 521,18 доларів США; штрафи - 31, 29 та 5 387,88 доларів США.

Взяті на себе кредитні зобов'язання відповідач належним чином не виконує.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. п. 4.1 п. 4 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п. п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми платежу за кожний день прострочки, але не менше 1 грн, сплата пені здійснюється у гривневому еквіваленті.

Підпунктом 5.4 п. 5 договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5 % від суми позову.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а. с. 1113), розрахунок пені за просрочку кредиту та відсотків здійснено позивачем за період з 04 березня 2009 року по 30 січня 2014 року та складає 37 521,18 доларів США, з врахуванням строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач, розмір пені складає 114 217 грн 70 коп. (а. с. 225255).

Проте апеляційний суд, при застосуванні наслідків спливу строку позовної давності та перевіряючи нові докази, не врахував таке.

За змістом ч. ч. 3, 4 267 ЦК України (435-15) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно зі 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Така правова позиція підтверджена і в постанові Верхового Суду України від 02 березня 2016 року № 6-2307цс15.

Крім того, апеляційним судом не досліджені у повному обсязі доводи відповідача щодо неправильного обрахування заборгованості за кредитним договором та не спростовано заперечення відповідача проти оцінки предмета іпотеки.

Проте не може бути законним і рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.

Ухвалою суду від 14 березня 2014 року було відкрито провадження у справі та судове засідання призначено на 10 квітня 2014 року.

Доказів повідомлення відповідача про судове засідання на 10 квітня 2014 року матеріали справи не містять, і суд, не дотримуючись вимог, передбачених ст. ст. 74 - 76 ЦПК України (1618-15) щодо належного повідомлення сторони, того ж дня ухвалив заочне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

У статтях 74- 76 ЦПК України врегульовано порядок вручення судових повісток. У частині 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Тобто, належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, є розписка про отримання судової повістки.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом

Зокрема, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, з урахуванням ч. 3 ст. 335 ЦПК України, не можна вважати, що суд дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про наявність судового спору та повідомлення його про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 74 - 76 ЦПК України (1618-15) , що призвело до недотримання принципу рівності та змагальності сторін та порушення вимоги ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя та позбавив відповідача подати заперечення на позовну заяву та докази, які б довели ті обставини, на які він посилався, а тому судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.