розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення за касаційною скаргою комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на рішення апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року,

У червні 2015 року комунальне підприємство теплових мереж "Бориспільтепломережа" (далі КПТМ "Бориспільтепломережа") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 з метою надання нотаріальних послуг як приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу користується квартирою АДРЕСА_1. У результаті неоплати отриманих послуг з теплопостачання з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 19 780 грн. 04 коп., яку відповідач, незважаючи на вимоги, не погасив.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 19 780 грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 525 грн. 10 коп., 3 % річних у розмірі 417 грн. 73 коп. та пеню у розмірі 1 718 грн. 19 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2015 року позов КПТМ "Бориспільтепломережа" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КПТМ "Бориспільтепломережа" заборгованість по оплаті послуг у розмірі 19 780 грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 525 грн. 10 коп. та 3 % річних у розмірі 417 грн. 73 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року рішення місцевого суду скасовано. У задоволенні позову КПТМ "Бориспільтепломережа" відмовлено. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі КПТМ "Бориспільтепломережа" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не оплатив отримані послуги з централізованого опалення, у результаті чого утворилася заборгованість. При цьому суд послався на те, що для відповідача діють тарифи на централізоване опалення як для самозайнятих осіб, оскільки приватний нотаріус відноситься до цієї категорії.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідач користується квартирою безоплатно на підставі договору із власником, при цьому договору на оплату житлово-комунальних послуг між ним та власником квартири не укладалося, тому позивач неправомірно нарахував заборгованість за тарифами, встановленими для самозайнятих осіб. та безпідставно звернувся із позовом до ОСОБА_3 Крім того, суд послався на те, що ні з власником квартири, ні з її користувачем, відповідачем, договору на постачання теплової енергії КПТМ "Бориспільтепломережа" не укладало.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу.

На підставі договору від 26 червня 2014 року, укладеного із ОСОБА_4, ОСОБА_3 безоплатно користується квартирою АДРЕСА_1 Київської області для здійснення своєї нотаріальної діяльності.

КПТМ "Бориспільтепломережа" здійснює постачання теплової енергії до вказаного багатоквартирного будинку.

Пред'являючи позов, КПТМ "Бориспільтепломережа" посилалось на те, що у результаті неоплати отриманих послуг з теплопостачання з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року утворилася заборгованість, яку відповідач, незважаючи на вимоги, не погасив.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не дав належної правової оцінки тому, що приватний нотаріус ОСОБА_3, який зареєстрований у приміщенні квартири АДРЕСА_1 та надає у ній нотаріальні послуги, фактично отримав послуги з теплопостачання, а також не перевірив тверджень позивача про те, що нарахування за отримані ним житлово-комунальні послуги відбулось за нормами фактичного споживання.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Апеляційний суд належним чином не перевірив тверджень позивача про те, що саме приватний нотаріус ОСОБА_3 є споживачем послуги з теплопостачання, оскільки веде свою нотаріальну діяльність у квартирі АДРЕСА_1.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав неукладення між постачальником теплової енергії та власником квартири або її користувачем договору про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.