розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мікс" (далі - ОСББ "Мікс") до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за утримання будинку, прибудинкової території, зобов'язання укласти договір, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 09 грудня 2015 року,

У березні 2015 року ОСББ "Мікс" звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що воно є балансоутримувачем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та виконавцем послуг з управління й утримання даного житлового комплексу. Відповідач є власником офісного приміщення, площею 56,30 кв. м, що знаходиться у цьому будинку. Починаючи з 2011 року, ОСОБА_4 не сплачує послуги за утримання будинку та прибудинкової території, у результаті чого утворилася заборгованість на суму 2 915 грн 23 коп. ОСББ "Мікс" просило визнати укладеним з 08 квітня 2011 року договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за прострочення виконання зобов'язання стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, заборгованість на загальну суму 3 627 грн 42 коп., а також судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 09 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території між сторонами у справі, укладеним з 07 серпня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ "Мікс" 2 915 грн 23 коп. заборгованості за період із 01 лютого 2012 року до 31 січня 2015 року за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території; 598 грн 48 коп. інфляційних втрат та 113 грн 71 коп. процентів річних.

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСББ "Мікс" належним чином не обґрунтувало позовних вимог до ОСОБА_4 та належними й допустимими доказами не довело своїх вимог про надання належних і якісних послуг із утримання будинку й прибудинкової території.

Скасовуючи це рішення суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися.

При цьому апеляційний суд правильно вважав, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати спожитих послуг у повному обсязі, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність між сторонами грошових зобов'язань та поширення на спірні правовідносини ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо наслідків прострочення виконання зобов'язання.

Також апеляційний суд, правильно врахував, що договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 08 квітня 2011 року, який направлявся відповідачу для підписання, відповідає типовому, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 (529-2009-п) .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що позивач не є законним користувачем ні прибудинкової території, ні юридичною особою, на яку власник будинку поклав будь-які обов'язки, а тому висновок суду про обґрунтованість його позову є передчасним, спростовуються установленими судом обставинами справи та наявними у справі доказами.

Разом із тим доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо витребування та оцінки доказів не заслуговують на увагу суду, оскільки матеріали справи містять підтвердження направлення відповідачу проекту договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, та вимоги про сплату заборгованості (а.с. 15).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.