розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що за умовами кредитного договору від 4 грудня 2007 року, укладеного між нею та ЗАТ "ОТП Банк" (у подальшому публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), вона отримала кредит у розмірі 98 000 доларів США строком до 5 грудня 2022 року. Сторони визначили, що для розрахунку процентів буде використовуватися плаваюча процентна ставка. Зазначала, що даний кредитний договір не містить графіку платежів, детального розпису сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту. Крім того, 17 травня 2010 року між сторонами була укладена додаткова угода до кредитного договору, яка не містить положення про те, що валютні ризики покладаються на позичальника. Також 10 грудня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки.

Вважала себе слабкою стороною договору, так як не могла врахувати всіх валютних ризиків, зокрема різкого підняття курсу долара США стосовно гривні. Встановлений НБУ офіційний курс долара США до гривні на момент укладення кредитного договору складав 5,05 грн, а відтак сума платежу за договором у гривнях як на момент укладення договору, так і пред'явлення позову вважає є надмірно високою по відношенню до ціни, узгодженої в момент укладення договору.

Ураховуючи наведене, просила визнати недійсними з моменту їх укладення кредитний договір від 4 грудня 2007 року та договір іпотеки від 10 грудня 2007 року, укладені між нею та ЗАТ "ОТП Банк".

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

При вирішенні спору, судами встановлено, що правовідносини сторін випливають з кредитного договору від 4 грудня 2007 року, у який додатковим договором від 17 травня 2010 року внесено зміни та доповнення до кредитного договору. Згідно із п. 2.1.1 додаткового договору з 17 травня 2010 року до 16 серпня 2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка та в наступному розмірі: фіксована процентна ставка - 6,50%, плаваюча процентна ставка - фіксований відсоток +FIRD, де FIRD процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщенні в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів на фінансовому ринку України ставка FIRD може змінюватись (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку передбаченому сторонами у кредитному договорі.

Відповідно до п. 2.1.2 додаткового договору № 3 на період з 16 серпня 2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, де фіксований відсоток - 5, 45 %, плаваюча процентна ставка фіксований відсоток + FIRD.

Пред'являючи позов ОСОБА_4 зазначала, що сума платежу за договором у гривнях є надмірно високою по відношенню до ціни, узгодженої в момент укладення договору.

У разі зміни договору, як зазначено в ч. 3 ст. 653 ЦК України (435-15) , зобовязання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

У справі, яка переглядається, укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (у розмірі 5, 45 %) + FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк до 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). При цьому сторони висловили свою цілковиту згоду щодо передбаченої договором зміни плаваючої процентної ставки.

Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору.

Таким чином, положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR, не можна вважати несправедливими, тому підстав для визнання спірних договорів недійсними немає.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові № 6-511цс15 від 11 листопада 2015 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів. України

Доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2016 року залишити без змін.