головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Євтушенко О.І., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року,

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 березня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 52 678,50 доларів США на термін до 28 березня 2032 року та зобов'язався повернути його, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором. Крім того, між сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору, згідно з якими були підписані нові графіки платежів та змінено процентну ставку за користування кредитними коштами.

22 грудня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг" був укладений договір факторингу, згідно з яким ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг" прийняло право вимоги в тому числі і за кредитним договором, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_6

Оскільки боржник ОСОБА_6 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором від 28 березня 2007 року, у нього утворилась заборгованість станом на 16 липня 2014 року в розмірі 569 368,24 грн, а також пеня в сумі 127 586,21 грн, яку позивач просив стягнути з боржника ОСОБА_6

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2007 року в розмірі 696 954,45 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з такими висновками місцевого суду.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 березня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 52 678,50 доларів США на термін до 28 березня 2032 року та зобов'язався повернути його, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором.

24 лютого 2009 року, 30 вересня 2009 року, 26 лютого 2010 року, 25 жовтня 2010 року, 01 серпня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_6 були укладені додаткові договори до кредитного договору від 28 березня 2007 року, згідно з якими були внесені зміни та доповнення до кредитного договору щодо процентної ставки за користування кредитними коштами та підписані нові Графіки платежів.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_6 умов кредитного договору утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 16 липня 2014 року становить 48 659,07 доларів США, що еквівалентно 569 368,28 грн, та пеня в сумі 127 586,21 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року (15-93) , дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до п. 4.1.1 частини № 2 до кредитного договору від 28 березня 2007 року за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, кредит наданий в іноземній валюті - долари США та повинен сплачуватися періодичними платежами, а саме: 1-го числа кожного календарного місяця.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що згідно розрахунку, наданого позивачем, пеня обчислена в доларах США із переведенням в національну валюту України - гривню за курсом, установленим НБУ на час виникнення заборгованості, в той час як пеня в даному випадку має обчислюватися в гривнях від суми простроченого платежу, визначеної за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а не на час виникнення заборгованості в цілому.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому рішення підлягає касуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ