розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверуха Наталія Іванівна, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 9 липня 2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 320 тис. грн, який стягувачем пред'явлено до виконання 23 липня 2013 року, на підставі чого 24 липня 2013 року постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все його майно, оголошено заборону на його відчуження. 11 грудня 2013 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 складено звіт про оцінку його нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1.

Позивач указував про те, що 16 липня 2014 року були проведені електронні торги, про що 22 серпня 2014 року складено протокол про проведення електронних торгів з продажу вищевказаної квартири. Переможцем торгів визнано ОСОБА_4 18 вересня 2014 року державним виконавцем складено акт про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна.

Зазначав про те, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року визнано протокол про проведення електронних торгів від 22 серпня 2014 року та акт про проведення електронних торгів від 18 вересня 2014 року недійсними.

Проте державним реєстратором прав на нерухоме майно йому було відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначену вище квартиру, оскільки таке право зареєстровано за іншою особою.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3. просив суд визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 23 вересня 2014 року, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 23 вересня 2014 року щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 7 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 23 вересня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. на об'єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4, недійсним. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 вересня 2014 року державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверухи Н.І. щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі рішення суду від 27 травня 2015 року, що набрало законної сили, відпали підстави для визнання права власності на нерухоме майно за відповідачем, а, отже, підлягають застосуванню положення ст. 216 ЦК України, якими передбачено наслідки недійсності правочинів.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, виходив із того, що позивач вимог про застосування наслідків недійсності правочину не заявляв, а заявив про віндикацію, а, отже, вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають. Оскільки визнання недійсними рішенням районного суду від 27 травня 2015 року акту й протоколу проведення електронних торгів не є поновленням права власності позивача на спірну квартиру та не скасовує судового рішення, на виконання якого такі торги були проведені, а, отже, позивачем не доведено порушення його прав шляхом реєстрації спірної квартири за відповідачем.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Судом установлено, що згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 грудня 2000 року ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1.

9 липня 2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 320 тис. грн, на підставі якого 24 липня 2013 року постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження, та постановою державного виконавця накладено арешт на все майно ОСОБА_3, оголошено заборону на його відчуження.

11 грудня 2013 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 складено звіт про оцінку нерухомого майна ОСОБА_3, а саме квартири АДРЕСА_2.

16 липня 2014 року були проведені електронні торги, про що 22 серпня 2014 року складено протокол про проведення електронних торгів з продажу квартири АДРЕСА_2.

18 вересня 2014 року державним виконавцем складено акт про проведенні електронні торги арештованого нерухомого майна, переможцем торгів визнано ОСОБА_4

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року, що набрало законної сили, визнано протокол проведення електронних торгів арештованого майна, а саме квартириАДРЕСА_2, від 22 серпня 2014 року та акт про проведення електронних торгів від 18 вересня 2014 року недійсними.

При визнанні електронних торгів недійсними не було визнано недійсним свідоцтво, яке отримав ОСОБА_4 в результаті таких торгів, не скасовано державну реєстрацію на нерухоме майно у порядку ст. 216 ЦК України, тому позивач з таким позовом звернувся до районного суду, який його вимоги задовольнив.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, щоразі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Судом установлено, що рішенням районного суду від 27 травня 2015 року, що набрало законної сили, визнано недійсними електронні торги з продажу спірного нерухомого майна, а, отже, було скасовано документи, відповідно до яких було проведено державну реєстрацію прав відповідача на спірне нерухоме майно, таким чином, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації вищевказаних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Проте апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 321 ЦК України про те, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) , законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні порушене право позивача не захистив. Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи та не застосував до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню.

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що законом не заборонено заявляти вимоги щодо застосування реституції (правових наслідків недійсності правочину) як одночасно з позовом про недійсність правочину, так і окремо, що відповідає змісту вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України, ст. 16 ЦК України.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про визнання спірного свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що була здійснена на підставі електронних торгів, які визнані недійсними, є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2016 року скасувати, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 7 квітня 2016 року залишити в силі.