Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Іваненко Ю.Г.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач самостійно надавати допомогу на утримання дитини не бажає. Вказувала, що з 9 вересня 2015 року вона не працює, іншого доходу не має, тому їй одній важко матеріально забезпечити дитину. Відповідач має постійне місце роботи, а саме - електромонтер ВП "Вінницькі магістральні електричні мережі".

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини даного віку щомісячно, починаючи з 18 вересня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини даного віку щомісячно, починаючи з 18 вересня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Змінюючи розмір аліментів на дитину з 1/6 частини до 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, апеляційний суд враховував стан здоров'я та матеріальний становище платника аліментів, який працює, має стабільний заробіток, є інвалідом третьої групи, отримує пенсію по інвалідності інших дітей та батьків, які потребують допомоги, на утриманні не має. Також апеляційним судом узято до уваги стан здоров'я дитини, а саме наявність хронічного захворювання.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За положеннями ст. ст. 180 - 183 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Мотивуючи рішення, апеляційний суд посилався на стан здоров'я дитини, а саме наявність в останнього вродженого підвивиху правового стегна.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Змінюючи розмір стягнутих аліментів, апеляційний суд не дотримався принципу оцінки доказів, не врахував наведені вище роз'яснення, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України не з'ясував та не дослідив причин неподання ОСОБА_3 доказів щодо стану здоров'я дитини до суду першої інстанції або обставини, за яких ці докази місцевим судом не були досліджені ( у випадку подання).

Оскільки при вирішенні спору апеляційним судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.