розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Берегівського міського голови ОСОБА_3 до виконавчого комітету Берегівської міської ради, підприємства об'єднання громадян Експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України та Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради та державного акту на право постійного користування землею, за касаційною скаргою Берегівського міського голови ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2016 року,

У травні 2015 року Берегівський міський голова ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Берегівської міської ради, підприємства об'єднання громадян Експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України та Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради та державного акту на право постійного користування землею.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 1 жовтня 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради Берегівського району Закарпатської області від 24 квітня 1997 року № 159 "Про надання земель". Визнано незаконним та скасовано державний акт на право постійного користування землею від 5 травня 1997 року, виданий виконавчим комітетом Берегівської міської ради Берегівського району Закарпатської області і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_1.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу, що за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів він вправі звернутися до господарського суду.

У касаційній скарзі Берегівський міський голова ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд посилались на те, що розгляд справ з таким суб'єктним складом віднесено до компетенції господарського суду.

Проте даний висновок не ґрунтується на процесуальному законі.

За змістом ст. 15 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальними судами вирішуються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст. ст. 3, 15 ЦПК України).

За змістом ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Перелік справ, підвідомчих господарському суду, наведений у ст. 12 ГПК України.

Пред'являючи позов, Берегівський міський голова ОСОБА_3 зазначав, що посилаючись на те, що рішенням виконкому Берегівської міської ради Закарпатської області від 24 квітня 1997 року надано у постійне користування Центральній Раді "Колос" для УСБ "Закарпаття" існуючу земельну площу по АДРЕСА_1. На підставі цього рішення останньому 5 травня 1997 року видано державний акт на право постійного користування землею площею 8,506 га в межах згідно з планом землекористування. Вказував, що на час прийняття рішення від

24 квітня 1997 року виконком не мав необхідних повноважень, оскільки Берегівська міська рада своїм рішенням делегувала виконкому повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок тільки 30 вересня 1998 року. Вказував, що УСБ "Закарпаття", як і Центральна Рада "Колос", усупереч ст. 19 ЗК України (1990 року) із клопотанням про надання земельної ділянки в постійне користування до Берегівської міської ради не зверталися; дозволу на складання проекту відведення спірної земельної ділянки Центральна Рада "Колос" не отримувала і такий проект Берегівською міською радою не затверджувався; у спірному рішенні не вказано площу наданої земельної ділянки; Центральна Рада "Колос" не є юридичною особою і не могла набути право постійного користування землею.

У п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" (v0003740-13) судам роз'яснено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 1 ЦК України, ст. ст. 2, 5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (ст. ст. 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК України та інші), крім спорів, передбачених ч. 1 ст. 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (ст. ст. 210, 211 ЗК України), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (ст. 212 ЗК України).

Таким чином, суд не з'ясував всіх обставин, що мають процесуальне значення при вирішенні питання щодо предметної підсудності (юрисдикції) спору, не визначився з суб'єктним складом та характером спірних правовідносин і дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі.