Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Іваненко Ю.Г.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Всеукраїнського громадського об'єднання Комітету по захисту прав військовослужбовців та працівників Міністерства внутрішніх справа і Служби безпеки України "За справедливість" про захист честі, ділової репутації фізичної особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 12 січня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Фастів Київської області агітаторами розповсюджувалися випуски НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року друкованого засобу масової інформації - газети "За правопорядок - справедливість", зареєстрованого Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, в якому містяться статті з наступною негативною інформацією про позивача: стаття "ІНФОРМАЦІЯ_3", в якій зазначено: "ОСОБА_3, що балотується по Фастівському, Макарівському, Сквирському районах - 91-у виборчому округу, отримав від команди ОСОБА_6 - ОСОБА_5 більше як 50 мільйонів гривень на свою передвиборчу кампанію в 2012 і 2014 роках"; "Куди і як, на підкуп кого ОСОБА_3 під час виборів 2012 року витратив 50 мільйонів гривень і витратить нові 50 мільйонів гривень у 2014 році. Ці гроші, понад 100 мільйонів гривень, ОСОБА_3 дали агенти команди ОСОБА_6 -ОСОБА_7"; "Завдяки цій виборчій системі, більшістю серед депутатів Верховної Ради України ставали і знову можуть стати не захисники інтересів українського та російського народів, а захисники, агенти корисних інтересів олігархів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3"; стаття "ІНФОРМАЦІЯ_4", в якій зазначено: "Потрібно розсекретити створену олігархами систему фальшивої багатопартійності. Ця фальшива багатопартійність дає можливість усім 8 000 олігархам України, в тому числі і олігархам ОСОБА_3, знову, потративши більше 50 мільйонів гривень на вибори, стати депутатом Верховної Ради України", стаття "ІНФОРМАЦІЯ_5", в якій зазначено: "Агентом ОСОБА_6, ОСОБА_7 на верхньому рівні на Фастівщіні призначено через злодійську систему виборів до Верховної Ради України ОСОБА_3. Гібридний Верховний депутат України ОСОБА_3, перестаньте брехати, тому що Ваша брехня нанесла страшну, величезну шкоду для народу України", "Фактично цими фірмами керує до цього часу ОСОБА_3"; "Занепад України в цілому - з вини ОСОБА_3 і його друзів - п'яти зернотрейдерів, що окупували ринок експертних продажів. Занепад сіл і міст та численні вбивства людей, які ОСОБА_3 міг не допустити"; "Найбільш погану рису ОСОБА_3 як постійна брехливість легко доводимо за допомогою його офіційних, ним підписаних документів, які він подав у 2012 році до ЦВК, що його річний прибуток складає всього 22 тисячі гривень. Тисячі громадян бачили, що виборча кампанія з підкупу виборців у 2012 році обійшлася ОСОБА_3 більше як у 55 мільйонів гривень".

Вважав, що вищевказана інформація, поширена невизначеному колу читачів у друкованому засобі масової інформації, стосується особисто ОСОБА_3, є недостовірною та негативною, порушує його особисті немайнові права - честь, гідність і ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню з відшкодуванням моральної шкоди.

Ураховуючи наведе, просив зобов'язати ОСОБА_4 та друкований засіб масової інформації газету "За правопорядок - справедливість" не пізніш як протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням у даній справі за власний рахунок спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення спростування у газеті "За правопорядок - справедливість", стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 60 000 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 вересня 2015 року, позов задоволено.

Визнано недостовірною і такою, що принижує честь та ділову репутацію ОСОБА_3 зазначену інформацію, поширену у випуску НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року друкованого засобу масової інформації - газети "За правопорядок - справедливість", зобов'язано ОСОБА_4 та друкований засіб масової інформації газету "За правопорядок - справедливість" не пізніш як протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі власним коштом спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення у газеті з безкоштовним тиражем, не меншим тиражу випуску НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також шрифтом, не меншим шрифту випуску НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спростування, із зазначеним позивачем текстом, і повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення, включаючи публікацію його повного тексту шрифтом, не меншим шрифту статей випуску НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року газети "За правопорядок - справедливість"; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 60 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Накладено арешт на житловий будинок, належний ОСОБА_4

Рішення апеляційного суду Київської області від 12 січня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання спростування інформації та розподілу судових витрат скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у частині задоволення позову про зобов'язання ОСОБА_4 та друкованого засобу масової інформації - Газету "За правопорядок - справедливість" спростувати недостовірну інформацію. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 843,60 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що поширена щодо ОСОБА_3 інформація, викладена за ІНФОРМАЦІЯ_2 року у друкованому засобі масової інформації - газети "За правопорядок - справедливість", зареєстрованого Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, є недостовірною, такою, що порушує його особисті немайнові права, а саме, принижує його гідність, честь та ділову репутацію.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 47-1 Закону України "Про інформацію").

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості

Негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року, яка прийнята за адміністративним позовом кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 91, висунутий партією "Блок Петра Порошенка" ОСОБА_3 до друкованого засобу масової інформації Газета "За правопорядок справедливість", треті особи: ОСОБА_4,

ТОВ "Білоцерківдрук", про оскарження дій засобу масової інформації, які порушують законодавство про вибори встановлено, що відповідач порушив установлені обмеження щодо ведення передвиборчої агітації. Розповсюдження випуску НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 року газети "За правопорядок - справедливість" зі статтями: "ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_5" є порушенням вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) .

Тобто при вирішенні даного спору викладена вище інформація судом перевірялась на відповідність норм виборчого законодавства.

Проаналізувавши зміст постанови, апеляційний суд вважав доведеним, що поширена щодо ОСОБА_3 інформація за своїми стилістичними ознаками не може вважатись оціночними судженнями, є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності є недостовірною, такою, що порушує його особисті немайнові права, а саме, принижує його гідність, честь та ділову репутацію.

Беручи до уваги вказане вище судове рішення, поза увагою суду залишилося те, що при вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Ураховуючи наведене, зазначене рішення не можна вважати таки, що має преюдиційне значення в порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Частина 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За положенням ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 15, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року (v_001700-09) " Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на вказане уваги не звернув та не в рахував, що предметом даного спору є захист немайнових прав кандидата депутати України ОСОБА_3, який на момент оприлюднення інформації був депутатом Верховної Ради України та кандидатом у народні депутати України по виборчому округу № 91, тобто публічною особою.

Ураховуючи наведене рішення апеляційного суду не може вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 12 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.