Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., ПоповичО.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є власником квартири АДРЕСА_1. 22 травня 2014 року сталося залиття його квартири у результаті неправомірних дій відповідача, який здійснював роботи на стоякових трубопроводах холодного та гарячого водопостачання, використовуючи електрозварювальний прилад. Через неправильне підключення зварювального апарату, відбулося пошкодження (обгорання) гнучкої підводки холодного водопостачання у його квартирі, що спричинило залиття підлоги у двох кімнатах квартири, терморегулятора у коридорі та тумбочки під умивальником у ванній кімнаті.

Позивач зазначав, що вартість відновлювального ремонту становить 24 580 грн відповідно до висновку, складеного ТОВ "Агентство експертної оцінки", за який сплачено 1 200 грн.

Обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди, позивач посилався на неможливість належним чином користуватися квартирою, у результаті залиття квартири він зазнав душевних хвилювань та потрясіння.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 24 580 грн, моральну шкоду у розмірі 1 000 грн, витрати на проведення незалежної оцінки у сумі 1 200 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року змінено, зменшено розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, до 16 508 грн та розмір судового збору до 487 грн 20 коп.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди під час розгляду справи встановили, що 22 травня 2014 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3

Відповідно до висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття, складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство експертної оцінки" 11 листопада 2014 року, вартість відновлювального ремонту становила 24 580 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позивач зобов'язаний надати суду докази у підтвердження завданої йому шкоди, а відповідач повинен довести, що дана шкода була завдана не з його вини.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з актом, складеним комісією "ЖРЕО-404" 22 травня 2014 року, залиття квартири позивача відбулося у зв'язку із тим, що у ванній кімнаті гнучка підводка ХВП пошкоджена та обгоріла під час виконання зварювальних робіт у нижче розташованій квартирі № 49. Також у акті зазначено, що причиною пошкодження гнучкої підводки ХВП у квартирі позивача стало неправильне підключення зварювального апарату під час виконання зварювальних робіт у квартирі № 49.

Отже, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи про те, що залиття квартири позивача відбулося у результаті здійснення позивачем самовільного переобладнання труб у ванній квартирі, оскільки, як встановлено судом, належними доказами не підтверджено, зокрема, не було заявлено відповідачем і клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Крім того, відхиляючи доводи про те, що акт від 22 травня 2014 року про залиття квартири позивача не відповідає Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, колегія суддів обґрунтовано вважала такі доводи безпідставними, оскільки у акті зазначено, що залито і які наслідки, причини залиття. Не зазначення у акті обсягу робіт не може бути підставою для не прийняття зазначеного акту у якості належного доказу, так як відповідачем даний акт у порядку, встановленому ч. 1 ст. 60 ЦПК України, спростований не був.

Правильними є висновки апеляційного суду і про те, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження залиття підлоги у кімнатах квартири, так як спростовуються матеріалами справи та актом від 22 травня 2014 року про залиття квартири, який підписаний комісією працівників "ЖРЕО-404", та з яким був ознайомлений відповідач і не навів у ньому заперечень стосовно викладених обставин.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що залиття квартири позивача відбулося з вини відповідача, який і повинен відшкодувати завдану шкоду.

Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції і зменшуючи розмір належних до стягнення з відповідача сум матеріального збитку, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив з того, що акт про залиття квартири позивача від 22 травня 2014 року не містить даних про пошкодження килима у кімнаті, терморегулятора та тумбочки у ванній кімнаті і позивачем не надано доказів, що вказані предмети були пошкодженні у результаті залиття квартири, яке сталося 22 травня 2014 року, а тому вартість цих речей безпідставно включена до загального розміру збитків.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ