розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 травня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнив, та остаточно просив зобов'язати відповідачів привести дах будинку АДРЕСА_1 у стан, в якому перебував до реконструкції, шляхом його перебудови та заборони проведення подальшої самовільної реконструкції.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у липні-серпні 2013 року відповідачі самочинно здійснили реконструкцію даху свого будинку, у результаті чого внаслідок підвищення даху на вищий рівень на ньому збирається накопичений сніг, який може впасти на позивача, який є незрячим, інвалідом І групи з дитинства по зору, що призведе до негативних наслідків. Таке будівництво відповідачі провели за відсутності проектної документації на проведення робіт та без відповідного дозволу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають зазначеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом установлено, що позивачу, який є незрячим, інвалідом І групи з дитинства по зору, на праві приватної власності належить земельна ділянка та квартира № 4 у будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 2005 року № 35 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 належить квартира № 5 у будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 2001 року № 188-396-52506 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 належить квартира № 2 у будинку АДРЕСА_1.

Установлено, що будинок відповідачів АДРЕСА_1 розташований впритул до будинку позивача.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області стосовно відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 30 серпня 2013 року винесено приписи № № 403, 405 щодо зупинення виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартир № № 2 та 5 в житловому будинку АДРЕСА_1.

07 серпня 2014 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області ОСОБА_4 та ОСОБА_9 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП за невиконання п. 2 вимог припису, а саме: не набуто право на виконання будівельних робіт.

Постановами Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада та 17 грудня 2014 року скасовано постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області від 07 серпня 2014 року щодо притягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності.

Також установлено, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано заяву від 26 січня 2015 року № Ш-263 та видано замовникам ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 декларацію про початок виконання будівельних робіт реконструкції горища житлового будинку на АДРЕСА_1, проектна документація розроблена ПП "Ремтехбуд".

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту невідповідності декларації про початок виконання будівельних робіт вимогам закону, а також не наведено доводів щодо істотного порушення відповідачами будівельних норм і правил.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями статей 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи на правильність висновків судів не впливають, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Зазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.