розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про визнання кредитного договору недійсним, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2015 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнив, та остаточно просив визнати недійсним кредитний договір № 4741/409CLAPS, укладений 03 грудня 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк"); стягнути з відповідача на свою користь 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок стресових ситуацій у зв'язку із виникненням проблем щодо кредиторської заборгованості, які призвели до погіршення стану його здоров'я.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що під час укладення зазначеного кредитного договору ПАТ "Платинум Банк" заздалегідь не надало йому інформації про кредитні умови, а саме: графік щомісячних внесків за кредитним договором, інформацію про страхові платежі, у зв'язку із чим він не мав можливості надати оцінку положенням кредитного договору та наслідків його укладення, а також пославшись на несправедливість умов укладеного кредитного договору у зв'язку з істотним дисбалансом прав та обов'язків сторін, несправедливістю умов щодо сплати позичальником непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором, наявністю обов'язкових платежів зі сплати страхової премії та комісії за обслуговування кредиту.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково.

Встановлено, що пп. "д" п. 1.2 кредитного договору із страхуванням життя № 4741/409CLAPS, укладеного 03 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Платинум Банк", є нікчемним.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Платинум Банк" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині, в якій було відмовлено в задоволенні його позову, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 від 23 березня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Платинум Банк", справу витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 від 25 березня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2015 року справу призначено до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року № 163/0/32-16 призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_4., у результаті чого 28 липня 2016 року зазначену справу передано судді-доповідачу Ступак О.В.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Судом установлено, що 03 грудня 2013 року на підставі заяви/анкети ОСОБА_3 між ним та ПАТ "Платинум Банк" укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника № 4741/409CLAPS, згідно з умовами якого позичальник отримав у відповідача грошові кошти (кредит) на поточні потреби в сумі 34 762 грн 80 коп., на 36 платіжних періодів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00 % річних, з кінцевим терміном повернення 21 грудня 2016 року. Відповідно до умов укладеного договору він є змішаним та містить елементи різних договорів: кредитного та страхування.

Згідно з п. 2.2 цього договору кредит надається в сумі, яку позичальник отримав у відділенні поштового зв'язку, збільшений на суму комісії за надання кредиту та суму страхової премії.

Умови договору містять відомості щодо періодів погашення кредитної заборгованості згідно з додатком 1, суми платежу (1 798,00 грн), його складових (сума заборгованості, проценти за користування кредитом, комісії з обслуговування кредиту), реальної процентної ставки за кредитом (78,21 % річних), суми абсолютного значення подорожчання кредиту (35 898,85 грн). Цим же договором визначено умови страхування позичальника за кредитом (розділ 3 договору), у тому числі щомісячний страховий тариф 0,42373 %, суму одноразової страхової премії - 5 302,80 грн.

При цьому ОСОБА_3 ознайомився з умовами і правилами надання банківських та страхових послуг, погодився з ними, про що свідчить підпис на кожній сторінці кредитного договору, заяві/анкеті позичальника, а також зміст заяви/анкети позичальника від 03 грудня 2013 року та кредитного договору, відповідно до яких він письмово підтвердив своє ознайомлення, усвідомлення та погодження з умовами кредитування та страхування.

Невід'ємною частиною укладеного сторонами кредитного договору є також і додаток № 1 - графік платежів до кредитного договору зі страхуванням життя позичальника від 03 грудня 2013 року, який також сторонами підписаний.

Установлено, що ПАТ "Платинум Банк" має банківську ліцензію від 20 жовтня 2011 року № 217 на право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 147 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з випискою із особових рахунків ОСОБА_3 здійснював сплату необхідних платежів на виконання укладеного між ним та відповідачем кредитного договору, а також і страхових платежів.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час укладення оспорюваного позивачем договору сторони дотримались вимог ст. 1055 ЦК України щодо письмової форми кредитного договору, а зазначені в договорі умови відповідають вимогам глави 71 ЦК України (435-15) , положенням ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зокрема, суд виходив із того, що згідно зі змістом укладеного між сторонами кредитного договору він містить всі істотні умови про надання фінансових послуг, передбачені ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме: назву документа; прізвище, ім'я і по батькові та адресу особи, яка отримує фінансову послугу, найменування фінансової операції, кредитного ліміту, базової відсоткової ставки, порядку погашення боргу; найменування та місцезнаходження банку; розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; зазначення порядку зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; підписи сторін. Крім того, згідно з дослідженою судом заявою/анкетою позичальника позивачем особисто було підтверджено, що він ознайомлений та згоден з Умовами споживчого кредитування та страхування, які були надані йому в письмовій формі, що, як зазначив суд, підтверджує надання йому повної інформації щодо умов кредитування в ПАТ "Платинум Банк".

Крім того, суд дійшов висновку, що зміст додатку № 1, який є невід'ємною частиною укладеного кредитного договору, визначає умови кредитування, у тому числі містить інформацію для споживача про сукупну вартість кредиту та вартість всіх сукупних послуг, у тому числі послуг на страхування на виконання постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) .

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати укладений сторонами кредитний договір таким, що здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності, а також висновку про відмову у задоволенні похідних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Із вказаними висновками не погодився апеляційний суд повністю та, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшов висновку про визнання нікчемним пп. "д" п. 1.2 кредитного договору із страхуванням життя № 4741/409CLAPS, укладеного 03 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Платинум Банк", який передбачає сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту, оскільки, як зазначив суд, відповідачем не обґрунтовано, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, а компенсація сукупних послуг банку є незаконною.

Однак із вказаними висновками неможливо погодитися, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин вважається правомірним не лише тоді, коли не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Разом із тим згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 грудня 2012 року у справі № 6-87цс12, правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, є нікчемним. Визнання нікчемного правочину судом недійсним законом не вимагається, тобто для сторін правочину він не спричиняє правових наслідків, крім наслідків його недійсності.

Разом із тим згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте рішення апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Зокрема, установивши, що пп. "д" п. 1.2 кредитного договору із страхуванням життя № 4741/409CLAPS, укладеного 03 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Платинум Банк", є нікчемним, апеляційний суд усупереч положенням ст. ст. 11, 303, 304 ЦПК України вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки таких у позовній заяві та в заяві про уточнення позову не зазначено.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.