головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І.,Закропивного О.В., Черненко В.А., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_7 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року,

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк") звернулося до суду із заявою до ОСОБА_7 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 жовтня 2015 року про стягнення із ОСОБА_7 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованості за кредитним договоромвід 16 травня 2008 року на загальну суму 871 833 доларів 13 центів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 29 вересня 2015 року становить 18 821 439 грн 63 коп, та третейського збору у розмірі 25 500 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року, у задоволенні заяви ПАТ "Креді Агріколь Банк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Креді АгрікольБанк", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 жовтня 2015 року стягнуто із ОСОБА_7 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2008 року на загальну суму 871 833 доларів 13 центів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 29 вересня 2015 року становить 18 821 439 грн 63 коп, та третейський збір у розмірі 25 500 грн. Третейське застереження передбачається додатковим договором до кредитного договору № 3 від 30 квітня 2014 року.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , є громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відмовляючи у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 жовтня 2015 року, суди виходили із того, що справа не підвідомча третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", оскільки стосується захисту прав споживача послуг банку.

Із такими висновками погоджується колегія суддів.

За ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами. Законом України від 03 лютого 2011 року "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" (2983-17) щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03 лютого 2011 року "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" (2983-17) щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Згідно п. 2 ст. 389-10 ЦПК України, суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Встановивши, що ОСОБА_7 є споживачем послуг банку і спір виник щодо заборгованості за кредитом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що така справа не підвідомча третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", та правильно відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 жовтня 2015 року на підставі п. 2 ст. 389-10 ЦПК України.

Апеляційний суд погодився із такими висновками суду першої інстанції із правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням вимог процесу.

Правова позиція щодо непідвідомчості третейському суду справ про стягнення кредитної заборгованості із особи, яка є споживачем послуг банку, викладена в постановах Верховного Суду України № 6-29цс16 від 13 квітня 2016 року, № 6-2892цс15 від 27 січня 2016 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Крім того, за змістом ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про третейські суди" підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

У справі, яка переглядається, рішення третейського суду постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеним резидентами кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта - долари США.

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) . Цей закон встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Норми цього закону, спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, носять імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків. Статтею 16 Декрету (15-93) встановлено фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 Декрету (15-93) незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Отже, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні.

Наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-831цс14 від 21 жовтня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржуваних ухвал відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року залишити без змін.