суддів: Іваненко Ю.Г., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", третя особа: ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства страхова компанія "Еталон", третя особа: ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 вересня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 січня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила стягнути з ОСОБА_6 та відкритого акціонерного товариства Національна акціонера страхова компанія "Оранта" (далі ВАТ НАСК "Оранта") грошові кошти в сумі 29 515,50 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої її автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 23 жовтня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) в результаті якої автомобіль марки "SEAT LEON", державний номер НОМЕР_1, власником якого є позивач, отримав механічні (технічні) пошкодження. По факту ДТП 23 жовтня 2014 року у відношенні ОСОБА_5 інспектором ВДАІ Києво-Святошинського району Київської області було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "SEAT LEON", державний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Одеса, виконуючи поворот ліворуч, в напрямку міста Києва, не скориставшись заїзним карманом для розвороту, де організовано схему проїзду раптово почала виїжджати в крайню праву смугу для руху в напрямку м. Києва, в результаті чого створила перешкоду для руху автомобіля "CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_2, який рухався позаду та також виконував маневр розвороту, намагаючись заїхати в карман для розвороту, внаслідок чого сталося зіткнення з даним автомобілем та в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2014 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Київської області від 20 березня 2015 року, адміністративна справа про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрита за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які фактичні докази вини ОСОБА_5

Автомобілем "CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_6, власником автомобіля є ОСОБА_7, цивільно-правова відповідальність яких застрахована у ВАТ НАСК "Оранта".

Позивач посилалася на те, що постанова судді апеляційного суду Київської області від 18 березня 2015 року про скасування постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 лютого 2015 року та закриття провадження у справі згідно п.1 ст. 247 КУпАП щодо ОСОБА_6 не є доказом її вини, оскільки провадження у справі ОСОБА_6 закрито за відсутністю у його діях порушень вимог п.п.2.3. "б", 10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , тобто ст. 124 КУпАП, а порушення п.п. 10.4, 10.11 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) ОСОБА_6 не інкримінувалося, про що прямо зазначено в постанові апеляційного суду.

10 грудня 2014 року позивач подала заяву про страхове відшкодування до ВАТ НАСК "Оранта".

Згідно автотоварознавчого дослідження за від 29 жовтня 2014 року, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу "SEAT LEON", державний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП склав 21 094,53 грн. Позивачем було проведено відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "SEAT LEON", вартість якого склала 29 515,50 грн. Вказану суму позивач просила стягнути з відповідача та страхової компанії на її користь.

У червні 2015 року ОСОБА_6 подав зустрічний позов, в якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства Страхової компанії "Еталон" матеріальну шкоду в розмірі 28 151,29 грн; стягнути з ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 23 жовтня 2014 року близько 07 год. 10 хв. на а/д Київ-Одеса 20 кілометр сталася дорожньо-транспортна пригода з участю водіїв - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в результаті чого транспортним засобам були спричинені технічні пошкодження. Постановою апеляційного суду Київської області від 18 березня 2015 року провадження у справі відносно ОСОБА_6 закрито за недоведеністю порушення ним п.п.2.3 б), 10.1 ПДР (1306-2001-п) , тобто за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_5 п.п. 2.3 "б", 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) . Завдану матеріальну шкоду автомобілю, згідно висновку № 100 експертного автотоварознавчого дослідження, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 від 23 червня 2005 року було оцінено в сумі 28 151,29 грн. На момент скоєння ДТП ОСОБА_5 мала поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оформлений у публічному акціонерному товаристві Страхова компанія "Еталон". Разом з тим, вказана страхова компанія не провела страхову виплату. В результаті неправомірних дій ОСОБА_5, що призвели до ДТП, ОСОБА_6 завдано моральної шкоди, яку враховуючи заподіяні фізичні та душевні страждання, він оцінив у 3 000 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 січня 2016 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

ОСОБА_5, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулася із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін.

ОСОБА_6, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що вина водіїв у взаємному завданні шкоди у встановленому судовому порядку не доведена і не встановлена, що позбавляє суд можливості задовольнити, як первісну, так і зустрічну позовну заяву.

Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду та, вважаючи їх обґрунтованими, залишив ухвалене судом рішення без змін.

З висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 жовтня 2014 року приблизно о 07 год. 10 хв. в районі 20 км автодороги Київ-Одеса сталася ДТП з участю автомобіля "CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, та автомобіля НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5, під її керуванням, внаслідок чого автомобілі зазнали пошкоджень, чим їх власникам було завдано матеріальну шкоду.

Постановою апеляційного суду Київської області від 18 березня 2015 року скасовано постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 лютого 2015 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито за недоведеністю порушення ним п.п.2.3 б), 10.1 ПДР (1306-2001-п) , тобто за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Тобто, лише встановивши вину, суд вирішує питання відшкодування шкоди і при вирішенні цього питання враховуються висновки експертиз, оскільки необхідно довести причинний зв'язок між ДТП і визначеними у висновку товарознавчої експертизи пошкодженнями автомобілів, а відповідно і сумою збитків. Недоведеність причинного зв'язку може бути підставою для відмови в позові.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам, встановленим у вищевказаних постановах у справах про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з урахуванням інших зібраних у справі доказам. Не надано відповіді на питання про те, чи сталася ДТП з вини ОСОБА_5 чи ОСОБА_6, не встановлено особу, яка має відповідати за завдану шкоду.

Фактично, суди попередніх інстанцій допустили однобічність дослідження доказів та залишили спір щодо відшкодування шкоди не вирішеним.

Суд першої та апеляційної інстанцій не виконали вимог ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не надали мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вказане вище свідчить про порушення судами як першої, так і апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до передчасних висновків у справі.