Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Коротуна В.М., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", яке діє через представника Філіпчук Наталію Михайлівну, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року,

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 липня 2005 року між ОСОБА_6 та акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"), було укладено кредитний договір, на підставі якого позичальник отримав кредит у розмірі 27 тис. доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 22 липня 2010 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

18 березня 2011 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з умовами якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло право вимоги за вищезазначеним кредитним та іпотечним договорами.

ОСОБА_6 умови кредитного договору не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 24 грудня 2014 року склала 1 270 027,25 грн.

Посилаючись на вищевикладене, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 270 027,25 грн звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2015 року в задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

У касаційній скарзі представник ПАТ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості із відповідача, а також одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю у рахунок погашення заборгованості за кредитом призведе до фактичного подвоєння суми заборгованості. Крім того, суд дійшов висновку про неспівмірність вартості іпотечного майна із сумою заборгованості за кредитом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, виходив з того, що визначена при укладанні договору іпотеки сторонами ціна предмета іпотеки не можна вважатися погодженою ціною продажу предмета іпотеки у розумінні ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

З такими висновками апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він зроблений з порушенням закону та не відповідає матеріалам справи.

Судом встановлено, що 22 липня 2005 року між ОСОБА_6 та акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", (правонаступником якого є закрите акціонерне товариство "ОТП Банк") було укладено кредитний договір, на підставі якого позичальник отримав кредит у розмірі 27 тис. доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 22 липня 2010 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого останні передали в іпотеку належну їм на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 умови кредитного договору не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 24 грудня 2014 року становила 1 270 027 грн 25 коп. та складається з заборгованості за кредитом у сумі 14 252,04 доларів США, несплачених відсотків у сумі 3 186,90 доларів США та пені за прострочення виконання зобов'язань у сумі 996 903 грн 11 коп.

За змістом п. 4.4 іпотечного договору оціночна вартість предмета іпотеки була визначена за згодою сторін і становила 738 232 грн 17 коп.

Згідно з п. 6.4 зазначеного договору сторони погодилися з тим, що початкова ціна продажу предмета іпотеки, у випадку його продажу іпотекодержателем, визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки.

За змістом ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 212- 214, 316 ЦПК України на зазначене вище уваги не звернув, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.