розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти, сім'ї та молоді Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа - Котелевська районна рада Полтавської області, про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2015 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділу освіти, сім'ї та молоді Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа - Котелевська районна рада Полтавської області, про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що його звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією закладу, відбулось до завершення процедури реорганізації (злиття) Котелевського районного центру дитячої та юнацької творчості та Котелевської районної станції юних натуралістів у Будинок дитячої та юнацької творчості. Вважав, що юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Як на момент видачі наказу про попередження щодо можливого вивільнення, так і на момент видачі наказу про звільнення, відповідач не мав складеного та затвердженого у встановленому законом порядку штатного розпису Будинку дитячої та юнацької творчості. Крім того йому не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві. Окрім того, відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки останній має високу кваліфікацію та продуктивність праці. Також, йому в день звільнення не було видано належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення та не проведено з ним фінансових розрахунків.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати його звільнення незаконним та поновити його на роботі в Котелевському районному центрі дитячої та юнацької творчості на посаді директора, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2015 року до дати ухвалення судового рішення.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди під час розгляду справи встановили, що ОСОБА_3 15 січня 2007 року був призначений на посаду методиста районної станції юних натуралістів. 02 січня 2008 року він був переведений на посаду методиста центру дитячої та юнацької творчості, а наказом від 30 червня 2009 року № 42-к переведений на посаду директора Котелевського районного центру дитячої та юнацької творчості.

Наказом від 30 червня 2015 року № 112-к "Про попередження педагогічних працівників станції юних натуралістів, центру дитячої та юнацької творчості про можливе вивільнення", ОСОБА_3 був попереджений про можливе вивільнення з 31 серпня 2015 року з посади директора центру дитячої та юнацької творчості, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Встановлено, що ОСОБА_3 був ознайомлений з даним наказом під розпис 30 червня 2015 року.

Згідно з наказом від 31 серпня 2015 року № 160-к ОСОБА_3 було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з посади директора Центру дитячої та юнацької творчості в зв'язку з реорганізацією закладу.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Встановлено, що звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України було зумовлено прийняттям рішення 46 позачергової сесії Котелевської районної ради Полтавської області 6 скликання від 30 червня 2015 року, про реорганізацію позашкільних навчальних закладів району, а саме: припинення діяльності Котелевської районної станції натуралістів та Котелевського районного центру дитячої та юнацької творчості, які реорганізовані шляхом злиття в Будинок дитячої та юнацької творчості.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з рішенням 46 позачергової сесії Котелевської районної ради Полтавської області 6 скликання від 30 червня 2015 року, про реорганізацію позашкільних навчальних закладів району було припинено діяльність Котелевської районної станції юних натуралістів та Котелевського районного центру дитячої та юнацької творчості шляхом злиття в Будинок дитячої та юнацької творчості Котелевської районної ради. Визнано правонаступником прав і обов'язків Котелевської районної станції юних натуралістів і Котелевського районного центру дитячої та юнацької творчості Будинок дитячої та юнацької творчості Котелевської районної ради.

Підтвердженням ліквідації Котелевського районного центру дитячої та юнацької творчості та створення Будинку дитячої та юнацької творчості Котелевської районної ради є розпорядження 49 позачергової сесії Котелевської районної ради Полтавської області 6 скликання від 07 жовтня 2015 року, яким затверджено статут Будинку дитячої та юнацької творчості Котелевської районної ради.

Також розпорядженням голови Котелевської районної державної адміністрації від 14 вересня 2015 року № 192 затверджено розрахунок штату адміністративного та обслуговуючого персоналу Будинку дитячої та юнацької творчості Котелевської районної ради, яким фактично зменшено штат працівників до 4,5 - 1 директор, 3 керівника гуртків та 0,5 обслуговуючий персонал.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відповідачем під час апеляційного розгляду, відомості про Будинок дитячої та юнацької творчості Котелевської районної ради було внесено до реєстру 27 листопада 2015 року за № 15681340000000361.

Таким чином, Котелевський районний центр дитячої та юнацької творчості, де працював ОСОБА_3 на посаді директора, припинився в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі - Будинку дитячої та юнацької творчості Котелевської районної ради.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи позивача про безпідставність його звільнення, оскільки була відсутня державна реєстрація припинення Котелевського районного центру дитячої та юнацької творчості та створення Будинку дитячої та юнацької творчості, як новоствореної юридичної особи.

Крім того, правильними є висновки і про те, що трудове законодавство не пов'язує можливість звільнення особи за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України із моментом державної реєстрації припинення юридичної особи, де працював працівник або новоствореної юридичної особи.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Отже, суди обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що він мав переважне право на залишення на роботі, оскільки, як встановлено судами, переважне право на переведення на новостворену посаду директора Будинку дитячої та юнацької творчості, зайняла директор районної станції юних натуралістів ОСОБА_4, яка мала більш високу кваліфікацію ніж ОСОБА_3

Відповідно до довідки відділу освіти, сім'ї та молоді Котелевської районної державної адміністрації від 22 вересня 2015 року № 838/06.12, ОСОБА_3 були нараховані кошти в сумі 1 523 грн 26 коп., а саме: вихідна допомога при звільненні 3 036 грн 38 коп., та утримано кошти в сумі 1 513 грн 12 коп. за відбуту наперед відпустку в кількості 14 календарних днів.

Тобто правильними є висновки судів про те, що при звільненні, з позивачем були проведені розрахунки, відповідно до вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України.

Отже ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.