розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дружину, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року та за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі за період якого у них народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина має вади фізичного розвитку та потребує лікування. Судовим рішенням визначено місце проживання дитини з матір'ю. Відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає, у зв'язку з чим вона просила стягнути з відповідача аліменти на її користь у розмірі 3 500 грн щомісячно, починаючи з 14 квітня 2015 року і до досягнення дитиною шести років.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на дружину у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 01 вересня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2015 року змінено у частині визначення розміру та періоду, протягом якого стягнуто аліменти, в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на дружину у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 14 квітня 2015 року і до досягнення дитиною шести років. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

До суду надійшло клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про зупинення виконання рішення апеляційного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що з 12 лютого 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2015 року.

У період шлюбу у подружжя народилася дитина - син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2015 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з його матір'ю - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 82-84).

Згідно записів лікаря-ортопеда в медичній картці ОСОБА_7 за 13 травня 2014 року, останньому встановлено діагноз: "вальгусна установка стоп, плосковальгусні стопи". 05 грудня 2014 року - "деформація грудної клітки". 05 грудня 2014 року дитина прийнята на лікування у відділ відновного лікування №1 Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні (ТМДКЛ). Лікарем рекомендовано масаж та інші призначення (а.с. 59, 61).

Згідно довідки, виданої ОСОБА_7, дитина потребує курсу масажу. Вартість послуг складає 1 000 грн (а.с. 63).

Відповідно до запису в медичній карті дитини за 31 серпня 2015 року його направлено на комісію ЛКК з діагнозом: "деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп", для вирішення питання про відпустку матері по догляду за хворою дитиною (а.с. 178-179).

З цієї ж медичної карти слідує, що 31 серпня 2015 року при огляді ОСОБА_7 підтверджено діагноз: "деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп", та рекомендовано курс реабілітації (а.с. 181-182).

01 вересня 2015 року засіданням ЛКК Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні № 316 встановлено, що ОСОБА_7 потребує догляду матері з 01 вересня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в зв'язку із наявністю діагнозу: "деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп". (а.с. 183).

Як вбачається з листа Відділу охорони здоров'я та медичного забезпечення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні від 02 лютого 2016 року № 108, рішенням комісії ЛКК при ТМДКЛ № 420 від 20 листопада 2015 року рекомендовано індивідуальний догляд матері за дитиною з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Дитина потребує подальшого лікування та реабілітації (а.с. 47, т. 2).

Згідно реабілітаційної карти оздоровлення, виданої відділенням відновного лікування № 2 Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні, дитина перебувала на відновному лікуванні з 07 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року, з клінічним діагнозом: "порушення постави, деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп". Результат реабілітації - оздоровлений (а.с. 177).

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого педіатричного відділення № 3 ТМДКЛ від 18 листопада 2015 року ОСОБА_7 стаціонарно проходив лікування в період з 04 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року з діагнозом: "функціональні розлади жовчного міхура за гіпотетичним типом, деформація грудної клітки" (а.с. 228).

Згідно з довідкою, виданою Тернопільським дошкільним навчальним закладом № 21, ОСОБА_7 відвідує зазначений дошкільний навчальний заклад з 01 вересня 2014 року (а.с. 104).

Відповідно до витягу з наказу № 614-вп від 05 жовтня 2011 року, виданого ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", ОСОБА_4 провідному експерту (з продажу, роздрібний бізнес) відділення № 5 ПАТ "Ві Ей Бі Банк", надано відпустку з 12 листопада 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 105).

Як вбачається з відповіді № 04-01/2403 від 17 липня 2014 року Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, позивачка перебувала на обліку в управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради, і їй було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12 листопада 2011 року по 15 вересня 2014 року. Також позивачці було призначено державну соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім'ї на період з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року (а.с. 106).

Відповідно до ч. 3 ст. 84 СК України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання і в разі розірвання шлюбу.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліменти на дружину, оскільки остання не працює та доглядає дитину, яка потребує особливого догляду, регулярних медичних оглядів та лікування.

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд обґрунтовано керувався тим, що відповідач добровільно сплачує аліменти на ОСОБА_7 та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 від повторного шлюбу. Визначальним є захист прав та інтересів малолітньої дитини, яка має фізичні вади і потребує підвищеного догляду.

Інші доводи касаційних скарг на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Враховуючи те, що касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, у задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення слід відмовити.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ