розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції" про визнання правочинів недійсними, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2016 року,

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції" (далі - ТОВ " ФК "Іпотека та інвестиції") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 250 409 грн 81 коп.

Посилалося на те, що 28 жовтня 2008 року між відповідачкою та позивачем, який діяв від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехснаб" (далі - ТОВ "Стройтехснаб), укладений договір позики № 78/10 ФК (с), згідно з яким ОСОБА_4 отримала позику у розмірі 307 521 грн 50 коп. строком на двісті сорок місяців для інвестування житлового будівництва з виплатою 15 % річних за користування позикою.

28 травня 2009 року за згодою обох сторін, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики, згідно якої, сторони підтвердили, що заборгованість ОСОБА_4 станом на 28 травня 2009 року складає 291 070 грн 79 коп., що на той час було еквівалентно 55 975,15 доларам США.

19 серпня 2009 року була укладена додаткова угода № 2, згідно з якою ТОВ "Стройтехснаб" передало, а ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції" прийняло усі права та обов'язки ТОВ "Стройтехснаб" за договором позики від 28 жовтня 2008 року № 78/10 ФК (с). Згідно з цією додатковою угодою сторони погодили, що заборгованість відповідачки станом на 19 серпня 2009 року склала 280 994 грн 91 коп., що на той час було еквівалентно 55 627,53 доларів США.

01 квітня 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода № 4, згідно з якою сторони погодили, що станом на 01 квітня 2011 року заборгованість ОСОБА_4 складала суму, що на той час було еквівалентно 54 462,76 доларів США та був складений новий графік погашення заборгованості.

У зв'язку з тим, що позичальниця порушила умови виконання договору позики, виникла заборгованість станом на 18 червня 2015 року у розмірі 1 250 409 грн 81 коп., що еквівалентно 55 352,36 доларів США, яка складалася з: позики у розмірі 1 119 857 грн 68 коп., що еквівалентно 49 573,16 доларів США та нарахованих відсотків у розмірі 130 552 грн 13 коп., що еквівалентно 5 779,20 доларів США, які позивач просив стягнути з відповідачки.

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека та інвестиції" та ТОВ "Стройтехснаб" про визнання правочинів недійсними.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви послалася на те, що додатковими угодами № № 1, 2, 4 та додатками до них (графіками погашення позики) до договору позики від 28 жовтня 2008 року змінена валюта позики з грошової одиниці України на іноземну валюту, а саме на долари США, в яких зазначено суму позики у доларах США, цим самим було змінено суму позики на ту, що фактично не надавалась. ОСОБА_4 вважала, оскільки за договором позики їй було надано позику виключно у гривні, то зміна валюти кредитування та визначення погашення позики в доларах США, хоча й у гривневому еквіваленті, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Зазначила, що на порушення вимог ст. 1049 ЦК України було змінено суму позики без фактичного її надання. Оскільки за додатковими угодами № № 1, 2, 4 вона не отримувала позику у зазначеному розмірі в доларах США, то ці договори є неукладеними. Крім того, неприпустимо нараховувати проценти у доларах США за позикою в гривні. Послалася на те, що додаткові угоди № № 1, 2, 4 є недійсними оскільки відповідачі без відповідного дозволу (ліцензії) встановили в додаткових угодах, що поверненню підлягають грошові кошти в іноземній валюті.

Також ОСОБА_4 вважала, що до ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції" не перейшли права первісного кредитора ТОВ "Стройтехснаб" за договором позики від 28 жовтня 2008 року, оскільки відсутні належним чином укладені правочини про переуступку прав та обов'язків між ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції" та ТОВ "Стройтехснаб".

Вказувала, що додаткові угоди № № 1, 2, 4 були укладені нею під впливом тяжкої обставини, так як існувала загроза витрати іпотечного майна у разі її відмови від укладення цих додаткових угод на умовах відповідачів, і на вкрай невигідних умовах, оскільки позика надавалась у гривні у 2008 році, а станом на дату укладення додаткових угод, курс гривні до іноземної валюти в цей період змінився та зріс майже у тричі.

Тому просила визнати недійсними: додаткову угоду від 28 травня 2009 року № 1 до договору позики від 28 жовтня 2008 року; додаткову угоду від 19 серпня 2009 року № 2 до договору позики від 28 жовтня 2008 року; додаткову угоду від 01 квітня 2011 року № 4 до договору позики від 28 жовтня 2008 року.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2016 року, позовні вимоги ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції" заборгованість за договором позики від 28 жовтня 2008 року № 78/10 ФК (с) у розмірі 1 250 409 грн 81 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 28 жовтня 2008 року між відповідачкою та позивачем, який діяв від імені ТОВ "Стройтехснаб", був укладений договір позики № 78/10 ФК (с), за яким ОСОБА_4 отримала позику у розмірі 307 521 грн 50 коп. строком на двісті сорок місяців для інвестування житлового будівництва з виплатою 15 % річних за користування позикою.

04 листопада 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 28 жовтня 2008 року між ТОВ "Стройтехснаб", в інтересах якої діяла ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції", та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, згідно з п. 1.2 якого іпотекодавець передав в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме на двокімнатну квартиру за будівельною адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 19, 20).

28 травня 2009 року за згодою обох сторін, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики, згідно з якої сторони підтвердили, що заборгованість ОСОБА_4 станом на 28 травня 2009 року складала 291 070 грн 79 коп., що на той час було еквівалентно 55 975,15 доларам США.

19 серпня 2009 року укладена додаткова угода № 2, згідно з якою ТОВ "Стройтехснаб" передало, а ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції" прийняло усі права та обов'язки ТОВ "Стройтехснаб" за договором позики від 28 жовтня 2008 року № 78/10 ФК (с). Відповідно до додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість відповідачки станом на 19 серпня 2009 року складала 280 994 грн 91 коп., що на той час було еквівалентно 55 627,53 доларів США.

У п. 2 зазначеної додаткової угоди сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем ТОВ "Стройтехснаб" на дату складення цієї додаткової угоди складала 280 994 грн 91 коп., що еквівалентно 55 627,53 доларам США. Сторони погодили, що поверненню підлягає 55 627,53 доларів США за грошовим еквівалентом у національній валюті України, що розраховується, виходячи з курсу долара США, встановленого Національним банком України +2 % від цього курсу на дату оплати.

Позичальник здійснює сплату повернення позики та відсотків за користування нею в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіку погашення від 28 травня 2009 року (додаток №1 до договору), за грошовим еквівалентом у доларах США за курсом Національного банку України +2 % від цього курсу, встановленого на дату оплати (а. с. 15).

25 грудня 2009 року до іпотечного договору від 11 листопада 2008 року внесено зміни, а саме було замінено іпотекодержателя з ТОВ "Стротехснаб" на ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції", змінено предмет іпотеки з майнових прав на квартиру на саму двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Зазначений договір укладений між ТОВ "Стройтехснаб", ТОВ "ФК "Іпотека та інвестиції" та ОСОБА_4 та посвідчений нотаріально (а. с. 21, 22).

01 квітня 2011 року між сторонами укладена додаткова угода № 4, згідно з якою сторони погодили, що станом на 01 квітня 2011 року заборгованість ОСОБА_4 складала суму, що на той час було еквівалентно 54 462,76 доларам США та був складений новий графік погашення заборгованості.

Пунктом 3 зазначеної додаткової угоди № 4 була змінена процентна ставка з 01 квітня 2011 року і позичальник за користування позикою зобов'язався сплатити позикодавцю проценти у розмірі 11 % річних. Позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіка погашення з датою складання 01 квітня 2011 року (додаток № 1 до договору) визначається за грошовим еквівалентом у доларах США за курсом Національного банку України +2 % від цього курсу, встановленого на дату оплати. Встановлена черговість погашення заборгованості. Договір позики від 28 жовтня 2008 року доповнено наступним пунктом: "п. 5.11 У разі несплати Позичальником двох чергових платежів (суми позики та/або відсотків за користування позикою) позикодавець має право звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру під АДРЕСА_2 загальною площею 56,40 кв. м, житловою площею 26,80 кв. м" (а. с. 1618).

У зв'язку з тим, що позичальниця порушила умови виконання договору, виникла заборгованість станом на 18 червня 2015 року у розмірі 1 250 409 грн 81 коп., що еквівалентно 55 352,36 доларів США.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики вважається укладеним у момент передання грошей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), що були передані йому позикодавцем у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не визначений договором або іншим нормативно-правовим актом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили, що поверненню підлягає 54 462,76 доларів США 76 центів за грошовим еквівалентом у національній валюті відповідно до комерційного курсу, встановленого позикодавцем на дату оплати (а. с. 16).

Позичальник здійснює сплату повернення позики та відсотків в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається згідно графіку погашення від 01 квітня 2011 року (додаток № 1 до договору), за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому позикодавцем на дату оплати (а.с. 1618).

Тобто, зобов'язання ОСОБА_4 про повернення позики за грошовим еквівалентом у національній валюті до долару США відповідно до комерційного курсу виникли при укладанні додаткової угоди від 28 травня 2009 року № 1 до договору позики від 28 жовтня 2008 року та додатку № 1 (графік погашення), яким також встановлювався погоджений сторонами розмір заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника у зазначеній угоді.

Визначення еквіваленту суми позики у доларах США додатковими угодами № № 1, 2, 4 не може вважатися збільшенням обсягу зобов'язань за договором позики, оскільки фактично такий самий розмір позики в еквіваленті до долара США отримала позичальниця з урахуванням погашення заборгованості на дату укладання угод.

Різниця між отриманими позичальником грошима та сумою, яку вона згідно додаткових угод № № 1, 2, 4 зобов'язалася повернути, збільшилася не у зв'язку з курсовою різницею між часом укладання договору позики та поточним моментом, а у зв'язку з тим, що надана позичальнику позика є платною послугою та передбачає повернення як раніше отриманої суми так і процентів за її користування впродовж 20 років, що відображено в основному договорі позики та є його основною умовою.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що твердження ОСОБА_4 щодо збільшення обсягу зобов'язань позичальника через укладання додаткових угод до договору позики від 28 жовтня 2008 року є безпідставними, оскільки саме на момент укладання додаткової угоди № 1 вона брала на себе зобов'язання сплачувати позику у національної валюті еквівалентно долару США по курсу на день оплати.