суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання дійсним договору та визнання права власності на нежитлове приміщення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2016 року,

У серпні 2013 року позивачі звернулися до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 14 серпня 2013 року між ними та ОСОБА_8 укладено договір про поділ нежитлового приміщення, що є спільною частковою власністю та купівлю-продаж частки у спільному майні. Відповідно до умов договору всі сторони домовились про поділ в натурі належного їм на праві спільної часткової власності нежитлового приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 590,2 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору ОСОБА_4, користуючись правом співвласника на розпорядження своєю часткою, за згодою всіх інших співвласників продає належні їй 13/100 часток нежитлового приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", а ОСОБА_8 купує вказану частку нежитлового приміщення за 31 000 гривень.

Фактичне виконання умов правочину відбулось одразу після його підписання, тобто сторони почали користуватись поділеними відповідно до умов договору приміщеннями, а ОСОБА_8 на виконання умов договору були передані представнику ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 31 000 гривень.

Разом з тим відповідачка ухилилась від нотаріального посвідчення договору, яке сторони домовились вчинити протягом трьох робочих днів з дня його підписання, тобто до 19 серпня 2013 року, мотивуючи тим, що вона все підписала і гроші на його виконання передала.

Оскільки сторони домовились щодо усіх істотних питань, що виникають з умов договору, укладеним в простій письмовій формі, частково почали виконувати його умови, а відповідач ухилилась від його нотаріального посвідчення, просили суд визнати дійсним договір про поділ належного їм на праві спільної часткової власності нерухомого майна - приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 590,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право власності кожного з них на відповідну частину вказаного приміщення.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2013 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір про поділ нежитлового приміщення, що є спільною частковою власністю, та купівлю-продаж частки у спільному майні, укладений 14 серпня 2013 року між ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Визнано право власності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на частину нежитлового приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, а саме на: "3-3" санвузол площею 1,2 кв. м, "3-4" умивальник площею 2,3 кв. м, "3-5" санвузол площею 1,2 кв. м, "3-6" кладова площею 8,9 кв. м, "3-7" кімната персоналу площею 7,8 кв. м, "3-8" столова площею 14,6 кв. м, "3-9" розгрузочна площею 12,7 кв. м, "3-10"кладова площею 2,0 кв. м, "3-11" коридор площею 3,2 кв. м, "3-1" частина тамбуру площею 3,1 кв. м, "3-21" частина торгового залу площею 158,0 кв. м, а всього приміщення загальною площею 215,0 кв. м, згідно з планом розподілу, викладеному в додатку № 4 до висновку експерта від 14 серпня 2013 року № 1673/13-23.

Визнано право власності ОСОБА_7 на частину нежитлового приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, а саме на: "3-1"5 червоний куток площею 57,0 кв. м, "3-23" частина торгового залу площею 82,0 кв. м, а всього приміщення загальною площею 139,0 кв. м, згідно з планом розподілу, викладеному в додатку № 4 до висновку експерта від 14 серпня 2013 року № 1673/13-23.

Визнано право власності ОСОБА_8 на частину нежитлового приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, а саме, на:

"3-12" склад площею 20,3 кв. м, "3-13" кабінет площею 15,8 кв. м,

"3-14" торговий відділ площею 19,8 кв. м, "3-1" частина тамбуру площею

2,1 кв. м, "3-22" частина торгового залу площею 178,2 кв. м, а всього приміщення загальною площею 236,2 кв. м, згідно з планом розподілу, викладеному в додатку № 4 до висновку експерта від 14 серпня 2013 року № 1673/13-23.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норма матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Врахувавши, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2014 року витребувано у ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь МП ВКП "РСТ" нежитлове приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 та визнано право власності за МП ВКП "РСТ" на нежитлове приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,