розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, застосування реституції та проведення реструктуризації, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, застосування реституції та проведення реструктуризації.

На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що між нею та банком було укладено кредитний договір № 093-2008-1397, за яким вона отримала 48 463 дол. США зі сплатою 12,5 % річних, строком до 10 квітня 2028 року. На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана за кредитні кошти.

Вважала, що договір суперечить Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) з тих підстав, що банк, скориставшись її юридичною необізнаністю, включив в договір несправедливі умови. Також договір було укладено в іноземній валюті, що також суперечить законодавству.

Враховуючи викладене, позивач просила визнати недійсним кредитний договір, зобов'язати приватного нотаріуса виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку, застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідача повернути позивачу сплачені суми за договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що як на час укладення кредитного договору, так і протягом дії цього договору позивач був згодний з умовами договору та вільним у виборі фінансових установ для отримання кредиту і у виборі форми кредитування. Крім того, суди дійшли правильних висновків, що позивачем не доведено, що під час укладання кредитного договору до нього були включені несправедливі умови та порушено вимоги ст. ст. 11, 18, 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року залишити без змін.