Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., ІзмайловоїТ.Л., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав,

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2016 року,

та за касаційною скрагою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.), фізичної особи-підприємцяОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7.) про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є художником та створила твори образотворчого мистецтва (картини), які увійшли до збірників: "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також "ІНФОРМАЦІЯ_3" та інші. Користуючись своїм правом на реєстрацію авторського права, ОСОБА_4 звернулась до Державної служби інтелектуальної власності України та зареєструвала авторське право на зазначені збірники творів образотворчого мистецтва.

В позовній заяві позивач вказує, що їй стало відомо, що на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснюється рекламування та продаж наборів для вишивання хрестиком. Даний факт підтверджується Висновком № 1179 експертного компютерно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Схеми для вишивання розроблені із зображеннями картин позивача. Зокрема, таких творів образотворчого мистецтва, як "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_7", "ІНФОРМАЦІЯ_8" та "ІНФОРМАЦІЯ_9" (твори увійшли до збірників "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2"). Усі ці товари, згідно інформації на сайті, розповсюджуються в інтернет-магазині під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10". Діяльність у даному інтернет-магазині здійснює відповідач ФОП ОСОБА_7

Товари та послуги даного Інтернет-магазину, в тому числі й схем для вишивання хрестиком, на яких відтворено зображення картин художниці ОСОБА_4, розміщуються та рекламуються за допомогою Інтернет-платформи ІНФОРМАЦІЯ_12.

Вказувала, що для отримання домену в зоні .UA необхідно отримати свідоцтво на знаки для товарів і послуг. З відкритих відомостей БД "Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня "Промислова власність" (за наступним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11), розміщено офіційну достовірну інформацію про власника свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 25 вересня 2007 року, яким є відповідач ФОП ОСОБА_5 Отримавши правову охорону на знак для товарів і послуг, відповідач

ОСОБА_5 отримав реєстрацію на домен ІНФОРМАЦІЯ_12.

Зазначала, що жодного дозволу позивач на використання своїх творів образотворчого мистецтв відповідачам не надавала, тому їхні дії є грубим порушенням авторського права позивача.

Вважала, що відповідачем порушено вимоги Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) , та за неправомірне використання мережі Інтернет (на своїй інтернет-платформі ІНФОРМАЦІЯ_12) творів образотворчого мистецтва позивача, а тому з урахуванням наведеного, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідачів на свою користь компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат з кожного, що станом на дату подання позову становило 12 180 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в частині стягнення компенсації за порушення авторського права з ФОП ОСОБА_7 залишено без розгляду.

22 березня 2016 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої позивач остаточно просила стягнути з ФОП

ОСОБА_5 компенсацію у розмірі 50 мінімальних заробітних плат та суму упущеної вигоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 13 780 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2016 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності заявлених вимог про порушення авторських прав позивача.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є художником та створила твори образотворчого мистецтва (картини), які увійшли до збірників: "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також "ІНФОРМАЦІЯ_3" та інші.

Користуючись своїм правом на реєстрацію авторського права, позивач звернулась до Державної служби інтелектуальної власності України та зареєструвала авторське право на зазначені збірники творів образотворчого мистецтва, що підтверджується свідоцтвами НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 про реєстрацію авторського права від 20 травня 2014 року.

ОСОБА_4 стало відомо, що на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснюється рекламування та продаж наборів для вишивання хрестиком, що підтверджується Висновком № 1179 експертного компютерно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Схеми для вишивання розроблені із зображеннями картин позивача. Зокрема, таких творів образотворчого мистецтва, як "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_7", "ІНФОРМАЦІЯ_8" та "ІНФОРМАЦІЯ_9" (твори увійшли до збірників "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2"). Усі ці товари, згідно інформації на сайті, розповсюджуються в інтернет-магазині під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10". Діяльність у даному інтернет-магазині здійснює ФОП ОСОБА_7 Факт розповсюдження вишивок з творами позивача підтверджується товарним чеком № 92 від 23 березня 2015 року, виданим на суму 502 грн

50 коп. та платіжними дорученнями, що підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок ФОП ОСОБА_7 за продані товари.

Товари та послуги даного Інтернет-магазину, в тому числі й схем для вишивання хрестиком, на яких відтворено зображення картин художниці ОСОБА_4, розміщуються та рекламуються за допомогою Інтернет-платформи ІНФОРМАЦІЯ_12.

Крім того, судами встановлено, що ФОП ОСОБА_5, неправомірно використовуючи мережі Інтернет (на своїй інтернет-платформі ІНФОРМАЦІЯ_12) творів образотворчого мистецтва позивача, допустив порушення її виключних майнових прав.

Відповідно до ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Пунктом 2 частини 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів

Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом (ст. 445 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися. Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Відповідно до пункту 3.2 Правил доменну UA: приватні доменні імена другого рівня в домені .UA делегуються виключно у разі, якщо відповідне доменне ім'я повністю, або його компонент другого рівня (до знака ".", але не включаючи цей знак), за написанням співпадає із Знаком, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту.

Відповідно до пункту 3.8 Правил, делегування приватного доменного імені другого рівня відбувається виключно за умови надання реєстрантом реєстратору, у правовідносинах між якими діє угода на реєстрацію доменного імені, відповідних документів:

3.8.4. для доменного імені, яке повністю, або його компонент другого рівня (до знака ".", але не включаючи цей знак), за написанням співпадає із Знаком, який охороняється на території України відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків - засвідченої центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності виписки з Офіційного бюлетеня Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності, яка підтверджує факт міжнародної реєстрації Знака та факт його правової охорони на території України;

3.8.5.для доменного імені, яке повністю, або його компонент другого рівня (до знака ".", але не включаючи цей знак), за написанням співпадає із Знаком, на який центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності видане свідоцтво України на знак для товарів та послуг - належним чином засвідченої копії такого свідоцтва;

3.8.6.в разі, якщо безпосередньо реєстрант приватного доменного імені другого рівня не є власником прав на використання Знака на території України - належним чином засвідченої копії договору про передачу власником Знака реєстранту доменного імені прав на використання цього Знака на території України, або ліцензійної угоди.

Таким чином для отримання домену в зоні .UA необхідно отримати свідоцтво на знаки для товарів і послуг.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що жодного дозволу позивач на використання своїх творів образотворчого мистецтв відповідачам не надавала, розповсюдження об'єкта з зображенням картин художниці є грубим порушенням авторського права позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, суди попередніх інстанцій вірно визначились з розміром компенсації виключних майнових авторських прав, врахувавши положення Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) та роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) .

Так, згідно із п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Як роз'яснено в п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів та до незгоди з висновками судів.

Перевіривши доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційних скарг та залишення без змін рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від

22 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від

27 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.