Парінової І.К., Савченко В.О., Ситнік О.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Наш дім" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргоюприватного підприємства "Наш дім" на рішення апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2016 року,

У липні 2015 року приватне підприємство "Наш дім" (далі - ПП "Наш дім") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 отримує послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які надає ПП "Наш дім" згідно з рішенням Сумського міськвиконкому від 18 липня 2000 року № 340 "Про затвердження результатів конкурсу по залученню підприємств до управління та утримання житлових будинків та прибудинкових територій". Проте протягом тривалого часу вартість отриманих послуг відповідач не сплачує. Посилаючись на викладене, позивач з урахуванням уточнень остаточно просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 заборгованість зі сплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період з жовтня 2007 року по жовтень 2015 року у розмірі 2 875 грн 97 коп., інфляційні втрати - 40 грн 23 коп. та 3% річних - 241 грн 57 коп., а всього 3 157 грн 77 коп.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто. на користь ПП "Наш дім" з ОСОБА_4 заборгованість зі сплати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у розмірі 2 875 грн 97 коп., інфляційні втрати - 40 грн 23 коп., 3 % річних - 241 грн 57 коп., а всього 3 157 грн 77 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2016 року, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 грудня 2015 року, скасовано й ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПП "Наш дім" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що до 21 квітня 2015 року наймачем квартири АДРЕСА_1, був ОСОБА_5, якого було знято з реєстрації у цій квартирі 17 лютого 2015 року (а. с. 11).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_5, проживає та зареєстрована в зазначеній квартирі з 04 липня 1997 року в якості члена сім'ї наймача (а. с. 6, 14).

На підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 21 квітня 2015 року договір найму квартири АДРЕСА_1 було переоформлено на ОСОБА_4 та з 25 квітня 2015 року на неї також переоформлено особовий рахунок для сплати житлово-комунальних послуг (а. с. 53, 53а).

На підставі розпорядження управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 12 жовтня 2015 року ОСОБА_4 видано свідоцтво від 16 жовтня 2015 року на право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 61).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 18 липня 2000 року № 340 "Про затвердження результатів конкурсу по залученню підприємств до управління та утримання житлових будинків і прибудинкових територій" будинок, розташований по АДРЕСА_1 передано на обслуговування ПП "Наш дім" (а. с. 6а).

Як вбачається із розрахунку заборгованості за період з 08 вересня 2013 року по жовтень 2015 року у квартирі № 77, розташованій по АДРЕСА_1 нарахована плата за послуги з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 1 596 грн 25 коп. (з 08 вересня 2013 року - 233 грн 35 коп.; 2014 рік - 743 грн 40 коп.; 2015 рік - 619 грн 50 коп.). За вказаний період користувачем послуг було сплачено 1 738 грн, а саме: 1 138 грн у 2014 році та 600 грн у 2015 році (а. с. 34, 35).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з дотриманням вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив із того, що підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_4 відсутні, оскільки відповідно до ст. 64 ЖК України майнова відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з договору найму жилого приміщення виникла у ОСОБА_4 з моменту її повноліття, а саме з 07 вересня 2013 року, при цьому заборгованість з оплати за надані послуги за вказаний період у відповідача відсутня.

Також судом апеляційної інстанції правильно враховано те, що згідно з квитанціями про оплату наданих ПП "Наш дім" послуг за 2014-2015 роки ОСОБА_4 вносилися платежі на сплату поточної заборгованості, як це передбачено правилами надання мешканцям м. Суми якісних послуг з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, а не на погашення заборгованості за попередній період.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, отже колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.