Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Іваненко Ю.Г., Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 лютого 2016 року,

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 липня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачеві надано кредит у розмірі 29 484 грн., строком до 19 липня 2008 року, зі сплатою 25 % річних. У зв'язку із тим, що позичальник не виконує своїх зобов'язань, у ОСОБА_4 утворилася заборгованість з основного зобов'язання в розмірі 29 484 грн. та заборгованість по відсотках в розмірі 133 124,32 грн. Крім того, банком відповідачеві нарахована пеня в розмірі 313 406,08 грн.; фіксована частина штрафу в розмірі 500 грн.; відсоткова складова штрафу в розмірі 10 833,87 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням заборгованості, стягнутої з ОСОБА_4 рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2012 року, в загальному розмірі 228 011,34 грн., а також понесені по справі судові витрати.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 19 липня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 29 484 грн. зі сплатою 25,08 % річних на суму залишку заборгованості строком до 19 липня 2008 року.

23 липня 2010 року за заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" Деснянським районним судом м. Чернігова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь банка заборгованості за кредитним договором у розмірі 142 025,27 грн., який ухвалою цього ж суду від 14 вересня 2010 року було скасовано.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2012 року, яке у подальшому скасовано та позов залишено без розгляду, було стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку 259 336,93 грн.

Повторно з позовною заявою до суду банк звернувся у вересні 2014 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, за розрахунком банку станом на 01 липня 2014 року утворилась заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 228 011,34 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Судами також встановлено, що строк кредитного договору сторонами визначено до 19 липня 2008 року, а заборгованість розрахована банком до 01 липня 2014 року.

Представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач. Разом з тим, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Доводи касаційної скарги щодо переривання судовим наказом строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки такий видано Деснянським районним судом м. Чернігова 23 липня 2010 року та скасовано 14 вересня 2010 року, а з даним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду у вересні 2014 року, тобто поза межами строку, визначеного ст. 256 ЦК України.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.