розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 29 грудня 2014 року у магазині "Аура" придбала люстру, але при підключенні виявила неможливість її увімкнення ні від пульту, ні від вмикача. На її звернення ФОП ОСОБА_4 запропонував підключити люстру без використання вмикача, однак позивач відмовилась, оскільки у такому випадку вмикалися б одразу всі дванадцять лампочок.

На пропозицію відповідача віддала блок управління та пульт від люстри на тестування, однак на час звернення до суду письмового висновку та результатів тестування не отримала.

Друга люстра надійшла зі складу 12 січня 2015 року без технічної документації і не підійшла за формою, якістю і дизайном, у зв'язку з чим вона з магазину товар не забрала, написавши заяву про відмову від товару і повернення коштів.

Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з відповідача на її користь сплачені за дві люстри кошти в сумі 4 360 грн та відшкодувати моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнено з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 960 грн.

У іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у стягненні коштів в сумі 2 300 грн і ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнено з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 300 грн сплачених за товар неналежної якості.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути відповідачу люстру, придбану у магазині "Аура" 29 грудня 2014 року.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 грудня 2014 року ОСОБА_3 у магазині "Аура" придбала люстру вартістю 2 300 грн та замовила люстру вартістю 1 960 грн, яка доставлена 12 січня 2015 року без технічної документації, і за формою, якістю та дизайном ОСОБА_3 ця люстра не підійшла, у зв'язку з чим позивач з магазину її не забрала і 15 січня 2015 року написала заяву про відмову від товару і повернення коштів.

Згідно з квитанцією від 29 грудня 2014 року ОСОБА_3 сплатила вартість люстр у повному обсязі.

За змістом ст. 708 ЦК України та ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" за умови виникнення необхідності у визначенні причин втрати якості товару під час гарантійного строку продавець зобов'язаний провести експертизу продукції.

Таким чином, саме на споживача покладається обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

Пунктом 12 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Приписами ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась 15 січня 2015 року до відповідача із заявою про повернення коштів у сумі 1 960 грн, які вона сплатила за люстру, що не підійшла їй за формою, якістю, дизайном і була без відповідної технічної документації.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що позивач зверталась до відповідача із заявою про недоліки люстри вартістю 2 300 грн та повернення їй коштів.

Крім того, відсутні будь-які докази того, що придбаний позивачем товар вартістю 2 300 грн має істотні недоліки, які роблять неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення та які не можна усунути в розумний строк, на наявність таких доказів не посилається і сам позивач.

Сам по собі факт знаходження блоку управління та пульту, що входили до комплекту люстри, у відповідача чи у сервісному центрі не може свідчити про наявність у товару істотних дефектів, що унеможливлює його подальше використання за призначенням.

Вирішуючи справу по суті, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, обставини щодо істотних недоліків товару, наявність яких тягне відновлення порушеного права шляхом повернення вартості товару, належним чином не перевірив і, у порушення положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, обґрунтовував свої висновки припущеннями.

Наведені порушення апеляційним судом норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду не може бути визнано законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.