Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Леванчука А.О., Парінової І.К.,

Савченко В.О., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом вселення, зобов'язання надати доступ та заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання користування житловим будинком, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення, зобов'язання надати доступ та заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання користування житловим будинком, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі договору дарування від 28 серпня 1996 року їй належить житловий будинок, який складається із: коридору 1-1, підсобної кімнати 1-2, підсобної кімнати 1-3, коридору 1-4, жилої кімнати 1-5, жилої кімнати 1-6, жилої кімнати 1-7, жилої кімнати 1-8, кухні 1-9 та надвірних будівель: вбиральні, сараю-гаражу-літньої кухні та сараю, розташовані по АДРЕСА_1. Відповідачі зареєстровані та проживають у вказаному житловому будинку, користуючись кімнатами 1-7 та 1-8, виселили її із зазначених кімнат, залишивши для її проживання кімнати 1-5 та 1-6, чинять їй як власнику будинку перешкоди в користуванні цими кімнатами, не надаючи для них доступу для проведення ремонту та перевірки їх стану. Посилаючись на викладене, позивач просила усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком, розташованим по вул. П'ятигорця, 8 у м. Острог шляхом вселення до кімнат 1-7, 1-8 (згідно з експлікацією до плану будинку технічного паспорта від 16 січня 1990 року), зобов'язати відповідачів надати доступ до вказаних кімнат та заборонити їм вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання користування зазначеним житловим будинком.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2016 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідачі вселилися до спірного житлового будинку зі згоди позивача як члени її сім'ї, займані ними кімнати нею не використовувалися, а також із того, що ОСОБА_3 не надано будь-яких належних доказів перешкоджання відповідачами у користуванні спірними кімнатами.

Такі висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Судами встановлено, що на підставі договору дарування від 28 серпня 1996 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку, який складається із: коридору 1-1, підсобної кімнати 1-2, підсобної кімнати 1-3, коридору 1-4, жилої кімнати 1-5, жилої кімнати 1-6, жилої кімнати 1-7, жилої кімнати 1-8, кухні 1-9 та надвірних будівель: вбиральні, сараю-гаражу-літньої кухні та сараю, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 8, 10).

Відповідно до записів у будинковій книзі у вказаному житловому будинку зареєстрований та проживає її брат - ОСОБА_4 разом із сім'єю: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 15).

Також судами встановлено та вбачається із рішення апеляційного суду Рівненської області від 18 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення коштів за оплату житлово-комунальних послуг (яке набрало законної сили) у 2007 році за згодою позивача ОСОБА_3 як власника житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вселилися у нього як члени сім'ї власника будинку.

Крім того, рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 19 лютого 2014 року, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення зі спірного житлового будинку, стягнення майнової та моральної шкоди. Зі встановлених даним рішенням обставин вбачається, що між сторонами у справі визначений порядок користування будинком після смерті батьків, позивач та її брат із сім'єю користуються по 1/2 частини будинку.

Ураховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідачі правомірно вселилися та проживають у спірному приміщенні за згодою його власника ОСОБА_3

Крім того, судами правильно враховано, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачами її прав на вільне користування та розпорядження спірними кімнатами у житловому будинку, що є її процесуальним обов'язком відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.