розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Державна реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, обласного Бюро медико-соціальної експертизи, третя особа - ОСОБА_8, про усунення від права спадкування та визнання протиправним присвоєння групи інвалідності,за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 березня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Державна реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування.

Посилався на те, що 26 липня 2006 року ОСОБА_9 складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Дудич Л.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 105, відповідно до умов якого остання заповіла все своє майно своїм трьом дітям: ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у рівних частках.

17 грудня 2010 року ОСОБА_9 було складено новій заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Дудич Л.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 108, яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 До спадкового майна належав житловий будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 зазначав, що на момент смерті матері ОСОБА_9 він був інвалідом третьої групи, у зв'язку з чим мав право на успадкування обов'язкової частки, а саме 1/6 частини вказаного будинку.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частини житлового будинку позивачзвернувся до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори.

Враховуючи те, що державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори винесла постанову від 06 березня 2015 року, якою відмовила у вчиненні нотаріальних дій та повідомила про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ, позивач просив визнати право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

У вересні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, обласного Бюро медико-соціальної експертизи, третя особа - ОСОБА_8 про усунення від права спадкування та визнання протиправним встановлення групи інвалідності.

Зазначав, що ОСОБА_6 не піклувався про матір, перебував у місцях позбавлення волі, посягав на її здоров'я, просив усунути його від спадкування та визнати протиправним встановлення йому групи інвалідності.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 березня 2016 року, у задоволенні позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні його позову та ухвалити нове рішення, яким ці вимоги задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами в повному обсязі не дотримано.

Судами встановлено, що 26 липня 2006 року ОСОБА_9 складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Дудич Л.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 105, відповідно до умов якого остання заповіла усе своє майно трьом дітям: ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у рівних частках.

17 грудня 2010 року ОСОБА_9 складено новий заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Дудич Л.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 108, яким вона заповіла усе своє майно лише ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 До складу спадщини належав житловий будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_6 встановлено третю групу інвалідності з 1 квітня 2009 року (а. с. 141, т. 1).

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частини житлового будинку ОСОБА_6звернувся до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори.

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори від 06 березня 2015 року відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинок.

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5 (v45_5323-75) , п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 19 січня 1976 року № 1/5, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис у погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов'язковим.

У матеріалах цивільної справи знаходиться фотокопія довідки Княжицької сільської ради про те, що будинковолодіння та земельна ділянка площею 0,30 га за адресою: АДРЕСА_1 належали ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з погосподарською книгою (а. с. 119, т. 1).

Разом з тим, суд на вказані докази уваги не звернув, не зробив висновку про їх допустимість.

Відповідно до акта від 29 серпня 2015 року складеного депутатом Княжицької сільської ради Мартиненком О.П. на предмет обстеження житлових умов, ОСОБА_7 проживає у будинку АДРЕСА_1 з 1959 року. Разом з ним проживала його мати - ОСОБА_9 (а. с. 52, т. 1).

Згідно з довідкою-витягом від 24 лютого 2016 року № 86, виданою Княжицькою сільською радою, що додана до касаційної скарги, будинководіння за адресою: АДРЕСА_1, згідно з погосподарською книгою сільської ради № 11 за 20112015 роки, особовий рахунок НОМЕР_1, обліковується за ОСОБА_9

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Відмовляючи у позові ОСОБА_6, суди керувалися тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження права власності ОСОБА_9 на житловий будинок ОСОБА_9 на момент її смерті.

Разом з тим суди не встановили фактичних обставин у справі, наведені вище положення законодавства не врахували, не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснили позивачу вимоги про належність та допустимість доказів, та його право на сприяння з боку суду щодо здійснення ним своїх прав, у тому числі і на витребування доказів, не з'ясували, коли був побудований будинок та які документи посвідчували право власності на нього на час його спорудження.

Оскільки суди не надали оцінки всім доказам щодо належності будинку ОСОБА_9, не дотрималися вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, висновки судів ґрунтуються на припущеннях, не досліджено та не надано правової оцінки доказам, а на стадії касаційного перегляду справи виправити вказані недоліки неможливо, тому рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції у частині вирішення позову ОСОБА_6 мають бути скасовані з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_7 судові рішення не оскаржуються, тому суд касаційної інстанції їх законність не перевіряє.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 березня 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Державна реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.