розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", ОСОБА_4, треті особи: філія у м. Дніпропетровську приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", ОСОБА_5, про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, за касаційними скаргами приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", в інтересах якого діє ОСОБА_6, та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року,

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - ПрАТ "АСК "ІНГО Україна"), ОСОБА_4, обґрунтовуючи вимоги тим, що 18 червня 2013 року сталася ДТП за участю належного йому автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням, та автомобіля "Peugeot", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2013 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_4 та притягнуто його до адміністративної відповідальності. Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 12 липня 2013 року № 54/13А завдані позивачу майнові збитки становлять 33 869 грн 60 коп. 12 серпня 2013 року він звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до Дніпропетровської філії ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", яка виплатила йому 18 033 грн 73 коп. Посилаючись на викладене, позивач з урахуванням уточнень просив стягнути на його користь з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" страхове відшкодування у розмірі 15 835 грн 87 коп., витрати на проведен ня експертизи - 800 грн, пеню - 2 082 грн 53 коп., інфляційні втрати - 2 129 грн 39 коп., 3 % річних від простроченої суми - 434 грн 81 коп., а також моральну шкоду, яку позивач оцінив у 5 000 грн; з ОСОБА_4 - майнову шкоду у розмірі 4 059 грн 13 коп. та моральну шкоду - 15 000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ПрАТ "АСК "Інго Україна" страхове відшкодування у розмірі 15 835 грн 87 коп., майнові збитки - 800 грн; пеню - 2 082 грн 53 коп., інфляційні втрати - 2 129 грн 39 коп., 3 % річних від простроченої суми - 434 грн 81 коп. та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_4 - франшизу в розмірі 510 грн та моральну шкоду - 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" страхове відшкодування у розмірі 15 325 грн 87 коп., пеню - 2 082 грн 53 коп., інфляційні втрати - 2 129 грн 39 коп., 3 % річних від простроченої суми - 434 грн 81 коп., моральну шкоду - 500 грн та витрати на проведення експертизи - 800 грн; з ОСОБА_4 - франшизу в розмірі 510 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2014 року скасовано в частині стягнення з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_3 грошових коштів й ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 12 638 грн 55 коп., інфляційні втрати - 1 617 грн 73 коп., 3 % річних від простроченої суми - 330 грн 33 коп., витрати на проведення експертизи - 800 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" звернулося із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 12 638 грн 55 коп., інфляційних втрат та 3 % річних й ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення страхового відшкодування в розмірі 2 909 грн 68 коп., а в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відмовити. В іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ПрАТ "Інго Україна" підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 18 червня 2013 року сталася ДТП за участю належного йому автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням, та автомобіля "Peugeot", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2013 року ОСОБА_4 винним визнано у вчиненні вказаного ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Peugeot", державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ "АСК "Інго Україна", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8156545, згідно з умовами якого сума ліміту відповідальності за шкоду становить 50 000 грн, розмір франшизи - 510 грн.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 12 липня 2013 року № 54/13А, складеного судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_5, вартість майнових збитків, завданих внаслідок ДТП власнику автомобіля ВАЗ-211540-110-42, державний номерний знак НОМЕР_1, становить 33 869 грн 60 коп. (а. с. 18-41).

Послуги спеціаліста - автотоварознавця оплачені ОСОБА_3 у розмірі 800 грн (а. с. 42).

12 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровської філії ПрАТ "АСК "Інго Україна" з заявою про виплату страхового відшкодування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем було проведено відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля на станції технічного обслуговування - ТОВ "ГермесАвтоТранс", вартість якого складає 37 418 грн 73 коп.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про ПрАТ "АСК "Інго Україна", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність винного у ДТП ОСОБА_4, має сплатити страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності, розмір якого позивачем доведено, та з урахуванням франшизи в розмірі 510 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 Також, суд задовольнив вимоги про стягнення з ПрАТ "АСК "Інго Україна" пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що страхова компанія прострочила виплату страхового відшкодування в повному обсязі. Крім того, суд вважав, що відповідачі повинні відшкодувати потерпілому у ДТП моральну шкоду на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог до ПрАТ "АСК "Інго Україна", апеляційний суд виходив із того, що вина страхової компанії у простроченні страхової виплати відсутня, оскільки потерпілим не було надано повного пакета документів, передбаченого договором та законом. Також суд зазначив, що за ремонт автомобіля позивачем сплачено 37 418 грн 73 коп. (з яких 6 236 грн 45 коп. - ПДВ), а страховою компанією сплачено йому страхове відшкодування у розмірі лише 18 033 грн 73 коп., тому на користь позивача підлягає стягненню 12 638 грн 55 коп. недоплаченого страхового відшкодування.

Проте повністю погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" (далі - Закон) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, що передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на положення п. 36.2 ст. 36 наведеного ЗаконуУкраїни сума ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням податку на додану вартість має бути виплачена страховою компанією чи стягнута судом після надання документів про фактичне понесення таких витрат. У зв'язку з цим апеляційному суду слід було з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.

Дійшовши висновку про те, що страховик зобов'язаний сплатити страхове відшкодування без урахуванням податку на додану вартість, апеляційний суд на порушення ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України вищевказані положення закону не врахував, належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, зокрема, не зверну уваги, що на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, автомобіль ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 відремонтовано та не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження понесення витрат на оплату робіт із відновлення автомобіля платником податку на додану вартість.

Отже, висновок апеляційного суду є передчасним і не узгоджується із положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що зобов'язання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов'язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст. ст. 549- 550 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині також підлягає скасуванню, оскільки розмір 3% річних та інфляційних витрат залежить від розміру страхового відшкодування.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду щодо відмови у стягненні пені за прострочення виплати потерпілому страхового відшкодування, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 не було надано страховій компанії необхідний пакет документів на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ "АСК"ІНГО Україна", що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині із передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", в інтересах якого діє ОСОБА_6, та ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року скасувати в частині вимог ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.