Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Леванчука А.О., Парінової І.К.,

Савченко В.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зараз-1" до ОСОБА_3 про усунення порушень і повернення майна у попередній стан, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Зараз-1" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Зараз-1" (ТОВ "Зараз-1") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення порушень і повернення майна у попередній стан, обґрунтовуючи вимоги тим, що товариство є виконавцем житлово-комунальних послуг у с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 вересня 2014 року № 240. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 У травні 2015 року ТОВ "Зараз-1" стало відомо, що власником вищевказаної квартири було здійснено скління лоджії в межах однієї квартири без отримання відповідних погоджень і дозволів. Листом від 30 червня 2015 року № 64 ОСОБА_3 було направлено вимогу про демонтування та повернення фасаду будинку у попередній стан. Позивач зазначав, що самовільна заміна проектного рішення власником квартири АДРЕСА_1, а саме засклення лоджії у квартирі, що належить йому на праві власності, призвело до погіршення цілісного й зовнішнього вигляду фасаду будинку; порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту квартири, що вимагаються чинними нормативними документами в галузі будівництва, а саме: не виконуються обов'язкові нормативні правила влаштування другого евакуаційного виходу з квартири через відстої на її лоджії. Внаслідок засклення лоджії існує реальна небезпека для проживання мешканців інших квартир у будинку. Наказом директора ТОВ "3араз-1" від 02 вересня 2013 року "Про посилення заходів, спрямованих на схоронність житлового фонду та контролю за дотриманням законодавства", який було розміщено на дошках оголошень у під'їздах та у приймальні підприємства, заборонено скління балконів (лоджій) та встановлення будь-яких конструкцій, що обмежують аварійний вихід з квартири через балкон (лоджію). Посилаючись на викладене, позивач просив зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати засклення лоджії, що складається з металопластикового каркасу і віконних пластикових рам у квартирі АДРЕСА_1 та повернути фасад будинку у попередній стан.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Зараз-1" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що наказом ТОВ "Зараз-1" від 14 жовтня 2014 року № 2 "Про посилення заходів, спрямованих на схоронність житлового фонду та контролю за дотриманням законодавства" зобов'язано помічника директора ОСОБА_4 довести до відома власників квартир на території житлового комплексу "Чайка" інформацію про заборону: зміни фасадів будинків, що полягає у здійсненні перефарбування фасаду у колір, що не відповідає паспорту оздоблювальних робіт на будинок; заміни металопластикових склопакетів на такі, що не відповідають кольору та зовнішньому вигляду, відображеному у паспорті оздоблювальних робіт на будинок; встановлення кондиціонерів у інших місцях, крім балкону (лоджії) у межах квартири. Виведення конденсату від кондиціонера має здійснюватись у каналізацію квартири; скління балконів (лоджії) та встановлення будь-яких конструкцій, що обмежують аварійний вихід з квартири через балкон (лоджію) (а. с. 9).

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

У травні 2015 року ТОВ "Зараз-1" стало відомо, що ОСОБА_3 здійснено скління лоджії в межах належної їй квартири без отримання відповідних погоджень і дозволів.

Листом від 30 червня 2015 року № 64 ОСОБА_3 було направлено вимогу про усунення порушень шляхом демонтування засклення лоджії, що складається із металопластикового каркасу і віконних пластикових рам, та повернення фасаду будинку майна у попередній стан.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що суб'єктом звернення до суду з вимогою щодо приведення балкону у попередній стан з підстав відсутності відповідного дозволу на проведення будівельних робіт щодо реконструкції (переобладнання, перепланування) є відповідний орган державної інспекції архітектурно-будівельного контролю, а позивач не є власником або уповноваженим на це органом. А крім того, останнім не зазначено та не підтверджено належними й допустимими доказами, у чому полягає порушення його прав.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

За правилами ч. 2 ст. 24 ЖК УРСР житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання житлового будинку та прибудинкової території.

Пунктом 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , передбачено, що переобладнання та перепланування жилих будинків і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього виду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх окремих громадян у будинку або кватирі, не допускається.

За приписами ст. 382 ЦК України власникам квартири дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартири у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212, 213, 303, 315 ЦПК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходили із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що скління лоджії власником квартири АДРЕСА_1 призвело до порушень чинного законодавства України.

Крім того, встановивши, що суб'єктом звернення до суду з вимогами щодо приведення балкону у відповідний стан з підстав відсутності відповідного дозволу на проведення будівельних робіт щодо реконструкції (переобладнання, перепланування) є відповідний орган державної інспекції архітектурно-будівельного контролю, та, врахувавши, що позивач не є власником або уповноваженим на це органом та, крім того, не зазначив, в чому полягає порушення його прав, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зараз-1" відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.