розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4, визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 травня 2016 року,

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з указаною скаргою, в обґрунтування якої посилалося на те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 128 446,96 доларів США, що еквівалентно 1 647 457 грн 88 коп., на підставі якого видано виконавчий лист № 2/463/1059/14 від 04 вересня 2014 року.

ПАТ "УкрСиббанк" вважало, що виносячи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49959137 від 28 січня 2016 року державний виконавець не врахував його права на отримання боргу в тій грошовій одиниці, яка визначена умовами договору, як і не врахував, що станом на 28 січня 2016 року сума заборгованості боржника в еквіваленті до гривні становила 3 194 475 грн 90 коп., а тому виконання рішення покладалося саме на відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відповідно до ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на вищевикладене заявник вважав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірною та просив її скасувати, зобов'язавши державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2/463/1059/14, виданого Личаківським районним судом м. Львова 04 вересня 2014 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" відхилено, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу у повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги, виходили з того, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2014 року стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 128 446,96 доларів США із зазначенням гривневого еквіваленту - 1 647 457 грн 88 коп. (а. с. 7-8), у зв'язку із чим дійшли обґрунтованого висновку, що рішення суду не є таким, що підлягає виконанню в іноземній валюті і державний виконавець не має обов'язку здійснювати перерахунок коштів, які підлягають стягненню в національній валюті згідно з курсом Національного банку України відносно іноземної валюти на день виконання рішення суду, а тому виконавчий документ, враховуючи суму зобов'язання у розмірі 1 647 457 грн 88 коп., має бути пред'явлений до районного відділу державної виконавчої служби.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних ухвал, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ