розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс", ОСОБА_3, третя особа - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 5 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року,

У липні 2015 року арбітражний керуючий товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" (далі - ТОВ "Полтавський завод ЗБК") звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 16 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк"), та закритим акціонерним товариством "Полтавський завод залізобетонних конструкцій", правонаступником якого є ТОВ "Полтавський завод ЗБК", було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 280 тис. грн строком до 16 червня 2010 року. На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та позичальником було укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200, реєстраційний номер НОМЕР_1. Постановою господарського суду Полтавської області від 15 березня 2012 року ТОВ "Полтавський завод ЗБК" визнано банкрутом. У процесі ліквідації було встановлено, що предмет застави відчужено згідно договору купівлі-продажу від 6 липня 2010 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс" (далі - ТОВ "Агроенергобудсервіс"). 19 листопада 2012 року з метою продажу спірний автомобіль марки був знятий з реєстрації ТОВ "Агроенергобудсервіс". Цього ж дня УДАІ УМВС України в Полтавській області зазначений автомобіль зареєструвало за ОСОБА_3 Ураховуючи, що банк, як заставодержатель, згоди на відчуження вказаного автомобіля не надавав, договори укладені під впливом обману, арбітражний керуючий ТОВ "Полтавський завод ЗБК" просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу автомобіля від 6 липня 2010 року, від 9 листопада 2012 року, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 вказаний автомобіль.

У жовтні 2015 року ТОВ "Полтавський завод ЗБК" звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на ті ж обставини, викладені в позовній заяві арбітражного керуючого товариства. Також просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу автомобіля від 6 липня 2010 року, від 9 листопада 2012 року, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 вказаний автомобіль.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 5 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року, у задоволенні позову ТОВ "Полтавський завод ЗБК" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того що ТОВ "Агроенергобудсервіс" та ОСОБА_3 є добросовісними набувачами автомобіля, оскільки договори його купівлі-продажу є відплатними. ТОВ "Полтавський завод ЗБК" як власник автомобіля та в подальшому ТОВ "Агроенергобудсервіс" як власник майна, мали право на відчуження належного їм майна. Обидва правочини (договори купівлі-продажу), за якими набувалося у володіння спірне майно, відповідають усім ознакам дійсності правочину.

Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів не відповідають.

Судами встановлено, що 16 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та закритим акціонерним товариством "Полтавський завод залізобетонних конструкцій", правонаступником якого є ТОВ "Полтавський завод ЗБК", було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 280 тис. грн строком до 16 червня 2010 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та позичальником було укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200, реєстраційний номер НОМЕР_1.

6 липня 2010 року між ТОВ "Полтавський завод ЗБК" і ТОВ "Агроенергобудсервіс" було укладено договір купівлі-продажу вказаного автомобіля.

9 листопада 2012 року між ТОВ "Агроенергобудсервіс" та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу".

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон) взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За положеннями ст. 9 Закону предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року № 6-64 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Дійшовши висновку про відсутність обмежень та заборон у реєстрі ВРЕР ДАІ м. Полтави та Полтавського району на час укладення оспорюваних договір, суди не мотивували, на підставі яких доказів дійшли такого висновку з урахуванням того, що відповідно до копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, який є у матеріалах справи, наявний запис про обтяження щодо спірного автомобіля (а. с. 14).

Вирішуючи спір, суди на вищевказані положення норм матеріального права уваги не звернули, належним чином обставини справи не з'ясували, не встановили, чи було повідомлено заставодержателя про відчуження спірного автомобіля та чи отримано згоду останнього на відчуження майна.

У зв'язку з викладеним висновки судів про добросовісність набуття ОСОБА_3 права власності на спірний автомобіль є передчасними.

Зазначене неповне встановлення фактичних обставин справи впливає на правильне вирішення справи.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, щов силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із вирішенням вимог ТОВ "Полтавський завод ЗБК" до ТОВ "Агроенергобудсервіс" з таких підстав.

У ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. З огляду на це суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах № 6-1737 цс 15 від 18 листопада 2015 року, № 6-77 цс 16 від 6 квітня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України та роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за чч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (ст. 17) або Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Суди не врахували, що в одне провадження були об'єднані вимоги юридичної особи - ТОВ "Полтавський завод ЗБК" - до іншої юридичної особи -ТОВ "Агроенергобудсервіс", які виникли з укладеного між ними договору купівлі-продажу та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 ГПК України), та позов юридичної особи до фізичної особи, які можуть бути самостійним і окремим предметом позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі.

За таких обставин судові рішення в частині вимог юридичної особи до юридичної особи не можуть вважатись законними й обґрунтованими й підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 5 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс" скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.