Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання умови додаткового договору недійсною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року,

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 20 березня 2013 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску VISA INSTANT ISSUE, а також додаткову угоду від 20 березня 2013 року про відкриття кредитної лінії в межах зарплатного проекту з наданням відповідачу кредиту у сумі 20 тис. грн шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на строк з 20 березня 2013 року по 19 березня 2015 року зі сплатою 32 % річних за користування кредитними коштами на споживчі цілі.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 11 березня 2015 року виникла заборгованість, яка складається з:18 130 грн 71 коп. заборгованість за кредитом; 7 578 грн 16 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 10 173 грн 07 коп. неустойка (пеня та/або штраф) за прострочення сплати кредиту; 2 017 грн 69 коп.неустойка (пеня та/або штраф) за прострочення сплати процентів; 4 965 грн 55 коп. сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту; 1 068 грн 48 коп. сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам; 476 грн 86 коп. - 3 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість за кредитом); 94 грн 58 коп. - 3 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість по несплаченим процентам), а всього 44 505 грн10 коп., яку банк просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь.

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що отримавши кредитні кошти у розмірі 18 130 грн 71 коп., він згідно умов додаткової угоди належним чином та відповідно до графіку сплачував щомісячні платежі. Проте останній платіж за лютий 2014 року банк з його рахунку не списав та не зарахував на погашення кредиту, хоча коштів на його рахунку було достатньо (586 грн 16 коп. при необхідних 453 грн 38 коп.), що є порушенням п. 12 додаткової угоди, п. 4,6 кредитного договору та фактично банк відмовився від прийняття його зобов'язань. У березні 2014 року при спробі перевірити рух коштів на зарплатній картці та пересвідчитись про списання залишених коштів на сплату відсотків виявилось, що картку заблоковано. Від працівників банку йому стало відомо, що через фінансові труднощі у ПАТ "Брокбізнесбанк" з березня 2014 року рахунки банку заблоковані, а йому необхідно чекати повідомлення про нові реквізити для погашення кредиту. У грудні 2014 року він отримав поштове повідомлення банку про дострокове повернення кредитних коштів, проте нових реквізитів для погашення кредиту у ньому зазначено не було. Вказував, що згідно ст. ст. 526, 629 ЦК України він зобов'язаний був і міг діяти не інакше, як це передбачено кредитним договором та додатковою угодою між сторонами, а тому просив застосувати ч. 4 ст. 612 та ст. 613 ЦК України, оскільки є прострочення кредитора з відповідними правовими наслідками у зв'язку із чим він виконувати свої договірні зобов'язання не міг.

Крім того, вказував, що згідно п. 15 додаткової угоди у разі порушення строків погашення заборгованостіза договором він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної процентної ставки від суми заборгованості, тобто 64 % за кожен день.Вважав вказаний пункт угоди несправедливим, так як сума пені нарахована таким чином є непропорційно великою, а тому даний пункт угоди слід визнати недійсним на підставі ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів". Також згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив суд визнати п. 15 додаткової угоди від 20 березня 2013 року недійсним та зобов'язати ПАТ "Брокбізнесбанк" вчинити певні дії, а саме: внести зміни до пункту 4.6 договору та п. 12 додаткової угоди; надати реквізити рахунку для сплати заборгованості за кредитною лінією та нарахованих відсотках; приймати платежі по заборгованості за кредитною лінією та нарахованих відсотках згідно графіку станом на 1 березня 2014 року починаючи з часу набрання законної сили рішенням суду; розробити графік сплати заборгованості за кредитною лінією та нарахованих відсотках з розрахунку 12 місяців, 18 130 грн 71 коп. суми кредиту та 32% річних.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 грудня 2015 року позов ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2013 року у розмірі 18 130 грн 71 коп. Виконання рішення в цій частині розстрочено рівними частинами протягом 10 місяців з дня набрання рішення суду законної сили по 1 813 грн 08 коп. щомісяця до повного погашення кредиту.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано п. 15 додаткової угоди від 20 березня 2013 року недійсним з моменту укладання договору. Зобов'язано ПАТ "Брокбізнесбанк" повідомити ОСОБА_4 реквізити рахунку для погашення кредиту та порядок його погашення. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Брокбізнесбанк" про стягнення процентів, неустойки, інфляційних витрат та 3 % процентів річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за процентами за користуванням кредитом у розмірі 5 572 грн 48 коп., пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 8 583 грн 53 коп., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 1 202 грн 52 коп., суму індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4 276 грн 58 коп., суму індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам у розмірі 672 грн 08 коп., 3 % за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість за кредитом) у розмірі 402 грн 35 коп., 3 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість по несплаченим процентам) у розмірі 56 грн 37 коп. У решті позову ПАТ "Брокбізнесбанк" відмовлено.

Рішення суду в частині розстрочення його виконання скасовано та відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні його заяви про розстрочення виконання рішення.

Рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання п. 15 додаткової угоди недійсним та зобов'язання ПАТ "Брокбізнесбанк" повідомити реквізити для погашення кредиту та порядку його погашення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. У решті рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПАТ "Брокбізнесбанк" судові рішення не оскаржував.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Частково скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов ПАТ "Брокбізнесбанк", апеляційний суд, правильно застосувавши положення ст. ст. 526, 612, 613, 625, 629, ЦК України (435-15) та умови договору, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4, як позичальник, порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість, розмір якої визначено відповідно до вимог закону та умов договору, врахувавши при цьому прострочення кредитора, що мало місце з 28 лютого 2014 року по 14 червня 2014 року, тобто до дня оголошення в офіційному друкованому виданні інформації про початок здійснення ліквідаційної процедури позивача. При цьому коштів на рахунку ОСОБА_4 було достатньо лише для платежу за один місяць. Підстав, передбачених ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", для визнання недійсним пункту 15 додаткової угоди, відповідач не довів, оскільки згідно її умов розмір пені встановлено у 64 % на рік, а не на день, що не є непропорційно великим розміром, не створює істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків, враховуючи, що сторони добровільно погодили між собою 32 % ставку за користування кредитом.

Доводи відповідача про те, що згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України є безпідставними, оскільки цим Законом регулюються правовідносини між суб'єктами господарювання, до яких відповідач не відноситься.

Крім того, апеляційним судом вірно встановлено, що підстав, передбачених ст. 217 ЦПК України, для розстрочки виконання рішення суду відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 грудня 2015 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.