Кузнєцова В.О., Ізмайлової С.О., Кадєтової О.В., - розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Нижньоапшанської сільської ради, управління Держземагенства у Тячівському районі, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Нижньоапшанської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення органу місцевого самоврядування,за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2015 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд із вказаним позовом до Нижньоапшанської сільської ради, Управління Держемагенства у Тячівському районі, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просили скасувати рішення сесії Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району № 12 від 24 травня 2012 року та № 13 від 15 травня 2012 року, оскільки вони винесені з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема ст. ст. 124, 141, 142 ЗК України.

У липні 2014 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Нижньоапшанської сільської ради, в якому просили визнати незаконним і скасувати рішення Нижньоапшанської сільської ради від 18 жовтня 2012 року № 19 про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0.1530 га., що розташована в АДРЕСА_1, визнати незаконним і скасувати рішення Нижньоапшанської сільської ради від 12 грудня 2013 року № 15 про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0.3530 га., що розташована в АДРЕСА_1, визнати протиправним і скасувати рішення Нижньоапшанської сільської ради від 18 жовтня 2012 року № 11 про надання дозволу ОСОБА_5 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0.2500 га., що розташована в АДРЕСА_1.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Нижньоапшанської сільської ради від 18 жовтня 2012 року № 19 про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0.1530 га., що розташована в АДРЕСА_1; визнано незаконним і скасовано рішення Нижньоапшанської сільської ради від 12 грудня 2013 року № 15 про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0.3530 га., що розташована в АДРЕСА_1; визнано незаконним і скасовано рішення Нижньоапшанської сільської ради від 18 жовтня 2012 року № 11 про надання дозволу ОСОБА_5 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0.2500 га., що розташована в АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням 12 сесії 6 скликання Нижньоапшанської сільської ради за № 13 від 15 травня 2012 року відповідачам (позивачам за зустрічним позовом) ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою для надання земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по АДРЕСА_1 площею 1.00 га.

Після чого рішенням 15 сесії 6-го Нижньоапшанської сільської ради за № 11 від 18 жовтня 2012 року позивачці ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0.2500 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішенням 15-ї сесії 6-го скликання Нижньоапшанської сільської ради за № 19 від 18 жовтня 2012 року позивачу ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди, площею 0.1530 га, за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення цеху по виробництву будівельних матеріалів.

Рішенням Нижньоапшанської сільської ради від 12 грудня 2013 року № 15 надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0.3530 га., що розташована в АДРЕСА_1 для виробництва будівельних матеріалів.

На підставі договору оренди, укладеного 14 квітня 2014 року між Нижньоапшанською сільською радою та відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на умовах оренди було передано у користування земельну ділянку площею 1.00 га. по АДРЕСА_1 терміном на 49 років.

Даний договір оренди відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 12 травня 2014 році було зареєстровано реєстраційною службою Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області за орендарями.

Статтею 141 Земельного Кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку.

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (4442-17) , крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, вірно виходив із того, що земельна ділянка надана ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на умовах оренди згідно рішення яке прийнято раніше, і на дану земельну ділянку накладються земельні ділянки на які претендують ОСОБА_4, ОСОБА_5, що порушує права позивачів за зустрічним позовом та свідчить про незаконність рішень щодо виділення земельних ділянок позивачам за первісним позовом.

Відмовляю у задоволенні первісних позовних вимог суди дійшли вірного висновку про те, що земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не належить до земель державної власності, оскільки знаходиться в межах населеного пункту с. Нижня Апша, а відтак право розпоряджання такою земельною ділянкою не входить до повноважень Кабінету міністрів України. Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власності, у зв'язку з чим повноважним органом щодо передачі її в оренду є саме сільська рада.

Доводи заявника про те, що земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відноситься до земель рекреаційного призначення та перебуває фактично в зоні водозахисної смуги, у зв'язку з чим сільська рада взагалі не мала права приймати рішення про її передачу, так як чинними ЗК (2768-14) та ВК України (213/95-ВР) встановлено лише обмеження щодо передачі у власність громадянам земель рекреаційного призначення та ділянок, які знаходяться в межах прибережних захисних смуг не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку земельна ділянка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передана в оренду, і жодних обмежень щодо такої передачі ні земельне, ні водне законодавство не містить.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2015 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2015 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.