Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Державна реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції, про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності майна подружжя, за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 02 серпня 1997 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_9, яка є власником житлового будинку АДРЕСА_1. За час шлюбу за рахунок спільних трудових і грошових затрат проведено реконструкцію зазначеного будинку, внаслідок чого будівля істотно збільшилася у своїй вартості, тому спірний житловий будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на згадане нерухоме майно. Відповідачі є спадкоємцями за законом.

Оскільки між сторонами існує спір щодо обсягу прийнятого спадкового майна, ОСОБА_3 просив визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя та визнати за ним право власності на Ѕ частку вказаного будинку.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено заявлених вимог, зокрема, що за час шлюбу будинок АДРЕСА_1 істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат позивача.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебував з ОСОБА_9 у шлюбі з 02 серпня 1997 року (а. с. 7).

18 липня 1997 року позивач подарував ОСОБА_9 житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 49,8 кв. м (а. с. 8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_9, після смерті якої відкрилась спадщина на вказаний вище житловий будинок. Спадкоємцями після померлої є позивач та відповідачі (а. с. 102-141).

ОСОБА_3 у позовній заяві зазначив, що з липня 1997 року він проживає у спірному будинку і разом з дружиною внаслідок спільних трудових і грошових затрат здійснив реконструкцію вказаного будинку, внаслідок чого його площа збільшилася з 49,8 кв. м до 280,9 кв. м.

Згідно з ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Отже, для визнання спірного будинку об'єктом спільної сумісної власності необхідним є визначення збільшення вартості спірного майна під час шлюбу та істотність такого збільшення.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.

Разом з тим, позивач стверджував, що за час шлюбу вартість спірного майна, внаслідок спільної праці добудов, ремонту та реконструкції істотно збільшилась, на підтвердження чого надав відповідні докази: накладні, рахунки, квитанції, тощо (а. с. 28-50), і відповідно до вимог ст. 62 СК України вважав, що його слід визнати спільною сумісною власністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, суд апеляційної інстанцій у порушення вимог статей 213, 214, 303, 304 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не дослідив усіх доказів, які містяться у матеріалах справи, не встановив обставини справи, на спростування доводів позивача щодо істотного збільшення вартості спірного будинку внаслідок здійснених під час шлюбу поліпшень, всупереч вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України не роз'яснив сторонам права заявити клопотання про призначення експерти з метою встановлення розміру вартості майна до реконструкції та після її проведення для встановлення істотності збільшення вартості житлового будинку АДРЕСА_1, не роз'яснив, що відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, допустив суттєву неповноту у з'ясуванні таких обставин, не дав належної оцінки доказам та поясненням сторін і свідків, таким чином не усунув недоліків суду першої інстанції, при ухваленні рішення не вирішив спір по суті.

Крім того, зазначаючи, що з 1997 року сторони перебували у шлюбі і позивач подарував дружині спірний будинок житловою площею 49,8 кв. м, в якому вони весь час проживали, а сам позивач зареєстрований і проживає у ньому й на теперішній час, допитавши свідків, дослідивши докази, які свідчать про здійснення спільного ремонту та збільшення площі самого будинку, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в зв'язку з відсутністю письмової угоди між подружжям про створення спільної власності, оскільки визначальними обставинами для вирішення даної справи є вартість майна до та після поліпшень та те, чи істотно вона збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат подружжя.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування, а відтак і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.