Маляренка А.В., Леванчука А.О., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом на обґрунтування якого зазначило, що 07 березня 2008 року між банком і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 213145-CRED згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 4500 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 28 вересня 2009 року. Позивачем умови кредитного договору виконано та надано кредит. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 213145-CRED між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки згідно умов якого остання являється поручителем по зобов'язаннях позичальника. ОСОБА_4 належно не виконує свої обов'язки за вказаним кредитним договором і станом на 21 вересня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 5331,08 дол. США.

Посилаючись на те, що рішенням Рогатинського районного суду від 21 квітня 2010 року стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 2021 долар США, просив стягнути солідарно з відповідачів 3309,75 доларів США заборгованості по процентах за кредитним договором N213145-CRED від 07 березня 2008 року, 11,55 доларів США - штраф(фіксована частина), 165,49 дол. США - штраф (процентна складова), а всього 3486,79 доларів США, що за курсом 21,64 НБУ від 21.09.2015 року складає 75452,02 грн.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено у задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2015 року скасовано, позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором N 213145-CRED від 07 березня 2008 року станом на 21 вересня 2015 року у розмірі 2321,28 дол. США з яких: 2140,24 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом; 11,55 дол. США - штраф (фіксована частина), 165,49 дол. США штраф (процентна складова), що за курсом 21,64 НБУ від 21 вересня 2015 року складає 50 232 грн 49 коп. та по 1 278 грн 90 коп. з кожного судового збору.

У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що наявні підстави передбачені ст. 625 ЦК України для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.