Маляренка А.В., Леванчука А.О., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із указаним позовом, на обґрунтування позову зазначивши, що 20 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 1 800 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Кредитний ліміт було змінено на підставі п.п. 3.2. та 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до яких кредитний ліміт може встановлюватись та змінюватись за рішенням банку.

Підписанням заяви відповідач погодилась з тим, що вказана заява разом з "Умовами та Правилами падання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на сайті банку, складає між нею та банком кредитний договір.

При укладенні кредитного договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою встановлений порядок укладення договорів приєднання.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит на вказану суму. Відповідач свої зобов'язання за договором виконала не в повному обсязі, внаслідок чого у неї станом на 30 вересня 2015 року перед банком виникла заборгованість в розмірі 27 825 грн 71 коп., яка складається з заборгованості: за кредитом в розмірі 4 599 грн 48 коп.; по процентам за користування кредитом в розмірі 16 145 грн 94 коп.; за пенею та комісією в розмірі 5 279 грн 07 коп.; фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн та процентної складової штрафу в розмірі 1 301 грн 22 коп.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням вимог п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг щодо зобов'язання боржника погашати заборгованість за кредитом протягом 30 днів з моменту її виникнення, право на звернення позивача до суду з даним позовом у нього виникло з січня 2009 року, з урахуванням дій боржника щодо часткового погашення боргу зроблений 16 серпня 2008 року, та оскільки позивачем звернувся до суду 30 листопада 2015 року, позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року залишити без змін.