суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Ситнік О.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, про виселення, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 30 липня 2015 року,

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"; банк) звернулося до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 13 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кошти у сумі 22 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12 % річних строком до 13 березня 2028 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 березня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо повернення отриманих у кредит коштів, рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 14 серпня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 13 березня 2008 року, шляхом її продажу з дотриманням процедури проведення прилюдних торгів.

Посилаючись на те, що рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки та реєстрація відповідачів в спірній квартирі перешкоджає її реалізації, просив суд виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та неповнолітніх ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з квартирі АДРЕСА_1, на підставі ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2014 року, позов задоволено.

Виселено з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 на користь

ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати з оплати судового збору в сумі 229,40 грн в рівних частинах.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 30 липня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання як на підставу відмови у задоволені позову зазначення про невиконання позичальником обов'язків за кредитним договором з об'єктивних причин внаслідок здороження кредиту та Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПрвиватБанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з недоведеності належними та допустимими доказами придбання квартири (яка є предметом іпотеки) за рахунок кредитних коштів та врахував, що частка вартості квартири, яка була сплачена за рахунок кредитних коштів є незначною, а тому вважав, що відсутні передбачені законом підстави для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання іншого постійного житла, у зв'язку з чим дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові.

Встановивши, що у м. Нова Каховка відсутній фонд житла для тимчасового проживання осіб, що втратили житло внаслідок тих чи інших причин, суд апеляційної інстанції виходив з того, що задоволення позову призведе до порушення конституційних прав відповідачів, в тому числі і малолітній дітей на житло, а тому правильно змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову, оскільки Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться. При цьому зазначений вище Закон не призупиняє дії будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, а також для виселення громадян з жилого приміщення, на яке звернуто стягнення.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.