розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Павлоградського відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про припинення іпотечного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із даним позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона виконала рішення суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 150/07 в повному обсязі, підстав для продовження дії іпотечного договору від 05 вересня 2007 року № 150/07 немає, а тому позивач просить суд визнати припиненим іпотечний договір від 05 вересня 2007 року № 150/07, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 53,6 кв. м.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року з урахуванням ухвали того ж суду від 20 жовтня 2015 року про виправлення описки, позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Павлоградського відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про припинення іпотечного договору задоволено повністю.

Визнано іпотечний договір від 05 вересня 2007 року за № 150/07, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 на квартиру за АДРЕСА_1 припиненим.

Виключено з Державного реєстру заборон на відчуження майна - квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" повернути ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 а саме:

- свідоцтво про право власності на житло, видане відділом по обліку та розподілу житлової площі Павлоградської міської ради 14.06.2007 р.,

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації" 20.06.2007 р., № 19295742.

- технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, які зберігаються у АКБ "Укрсоцбанк", згідно акту-приймання передачі від 05.09.2007 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Павлоградського відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_4 витрати на судовий збір в сумі 243,60 гривень.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року скасовано.

Відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що основне зобов'язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування ОСОБА_4 не виконано.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом неправильно застосовано ст. 599 ЦК України, а також щодо повного виконання рішення третейського суду та припинення іпотеки не знайшли свого підтвердження.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з п. 7.3 кредитного договорові, договір діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору, в разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів, визначена черговість погашення заборгованості.

Згідно з наданою банком довідкою та розрахунком заборгованості за період виконання рішення третейського суду з 2009 року по 2014 рік, за кредитним договором, укладеним між сторонами, виникла заборгованість, яка не погашена.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-126цс15.

Проте докази, які б підтверджували виконання позивачем зобов'язання за кредитним договором належним чином (ст. 599 ЦК України) та про припинення кредитного договору, суду не надані.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ