розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни - ШкольноїМаряни Василівни на рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 18 жовтня 2005 року між нею та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним 18 жовтня 2005 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_5, укладено договір поруки.

02 грудня 2010 року ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою вони виклали кредитний договір у новій редакції, а саме: підпунктом 1.1.2 кредитного договору визначено, що починаючи з червня 2011 року позичальник сплачує комісію за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % від суми залишку за кредитом.

Крім того, вказує що даною додатковою угодою визначено, що 10 червня 2011 року ОСОБА_5 має сплатити пеню в розмірі 9 675,68 доларів США, що є більшою за суму кредиту.

ОСОБА_4 вважає, що нова редакція кредитного договору збільшує обсяг відповідальності позивача перед відповідачем, що в свою чергу припиняє договір поруки, оскільки будь-які додаткові угоди до договору поруки не укладались.

Також вказує, що строк дії кредитного договору до 11 серпня 2011 року, а п. 5.2 договору поруки передбачає, що дія договору поруки закінчується належним виконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань, то виходячи з вимог ст. 559 ЦК України, на думку позивача строк дії договору поруки припинився 11 лютого 2012 року.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила визнати договір поруки від 18 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ "КБ "Надра", припиненим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 рокувідмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору поруки від 18.10.2005 року припиненим.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, задоволено.

Визнано договір поруки від 18 жовтня 2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та ОСОБА_4, припиненим.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_4 суму судового збору в розмірі 551 грн 20 коп.

У касаційній скарзі представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"КБ "Надра" СтрюковоїІ.О. - Школьна М.В. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, врахувавши п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) та висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 20 лютого 2013 року у справі № 6-172цс12, виходив з відсутності згоди поручителя на збільшення розміру його відповідальності через встановлення комісії за консультативні послуги шляхом укладання додаткової угоди з позичальником.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що зобов'язання поручителя щодо сплати процентів за користування кредитом діє до повного виконання зобов'язання з повернення кредиту і не припиняється з закінченням строку повернення кредиту, передбаченого у договорі (спливом терміну повернення кредиту), є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 жовтня 2005 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 737/П/2005-840, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 8 760 доларів США з відсотковою ставкою 10 % річних строком на 70 місяців, тобто до 11 серпня 2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

02 грудня 2010 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 18 жовтня 2005 року № 737/П/2005-840, за якою кредитний договір викладено в новій редакції.

Зокрема, п. 1.1.1 кредитного договору викладено у наступній редакції: "При умові виконання позичальником умов цього договору, останньому протягом шести місяців з грудня 2010 року по травень 2011 року надається відстрочка сплати частини необхідного платежу, при цьому розмір необхідного платежу визначається в додатку (графіку) до цього договору".

Пунктом 1.1.2 додаткової угоди визначено, що починаючи з червня 2011 року позичальник сплачує: суму в розмірі відстрочених протягом зазначеного в п. 1.1.1 договору періоду платежів згідно з додатком (графіком) до цього договору; комісію за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % від суми залишку за кредитом, розрахованої на день сплати. При цьому комісія сплачується одноразово протягом першого календарного місяця після закінчення періоду, зазначеного в п. 1.1.1. договору; суму в розмірі нарахованих та несплачених до зазначеного в п. 1.1.1 договору платежів згідно з додатком (графіком) до цього договору; необхідний платіж у повному обсязі згідно з додатком (графіком) до цього договору до кінцевого терміну повернення кредиту, встановленого п. 1.1 договору.

Крім того, на виконання вимог п. 1.1.1 договору сторони домовились встановити наступний етап відстрочення сплати частини необхідного платежу. У свою чергу сторони вирішили погодити, що з дати підписання цієї додаткової угоди, позичальнику встановлюється щомісячна сума мінімально необхідного платежу відповідно до графіку.

Пунктом 1.1.2 додаткової угоди від 02 грудня 2010 року № 1 позичальник сплачує комісію за консультацію за кредитними операціями у розмірі - 0,75 % від суми залишку за кредитом лише одноразово протягом першого календарного місяця.

Згідно з п. 3.2.2 додаткової угоди від 02 грудня 2010 року № 1 поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком, як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене право вимагати виконання зобов'язань, вказаних у цьому договорі, повністю (чи у будь-якій його частині) як позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Пунктами 1.2 та 1.1 договору поруки від 18 жовтня 2005 року визначено про можливість стягнення з поручителя лише визначених сум кредиту, процентів та щомісячної плати за управління кредитом.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором від 18 жовтня 2005 року № 737/П/2005-840, ПАТ "КБ "Надра" звернулось з позовом до суду до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 381, 45 доларів США та 235 674 грн, яка складається з: непогашеного кредиту - 10 024, 27 доларів США; несплачених відсотків - 341,74 доларів США; заборгованості за комісією - 1 991, 35 доларів США; комісії за консультативні послуги - 24,09 доларів США; несплаченої пені за прострочення строку виконання зобов'язань - 869,86 доларів США; реструктуризованої пені - 8 796,61 доларів США; штрафу за порушення умов договору - 383 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2015 року становить 314 973 грн 63 коп.

Докази направлення повідомлення про укладення додаткової угоди від 02 грудня 2010 року № 1 між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "Надра", щодо змін умов кредитного договору, а саме встановлення комісії за консультативні послуги на адресу ОСОБА_4 або підписання з нею відповідної додаткової угоди до договору в матеріалах справи відсутні.

Крім того, представником банку не надано розрахунку пені за додатковою угодою від 02 грудня 2010 року № 1.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни - Школьної МаряниВасилівни відхилити.