розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування вказав, що 01 червня 2014 року о 01:00 год. поблизу автозаправної станції "ОККО" на шляхопроводі на пр. 50 річчя СРСР у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля CHEVROLET, державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті якої відбувся наїзд на нього.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав тяжких ушкоджень здоров'ю, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, за висновком МСЕК його визнано інвалідом другої групи, потрібні подальше лікування та реабілітація, проте з 26 червня 2014 року ОСОБА_5 припинив добровільно відшкодовувати шкоду.

Посилаючись на вищевикладене, відповідно до положень ст.ст. 1187, 1195, 1197 та ст. 1167 ЦК України, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив суд стягнути понесені витрати на лікування з червня 2014 року по червень 2015 року - 8 519 грн 70 коп., у грудні 2015 року додатково - 1 141 грн 75 коп., а також на відшкодування втраченого заробітку з червня 2014 року по травень 2015 року - 14 616 грн, компенсацію моральної шкоди з ОСОБА_5 та власника автомобіля ОСОБА_6 - 50 000 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 року, з урахуванням ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 року про виправлення описки, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 131 грн 02 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року рішенняФрунзенського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю 7 500 грн, втраченого доходу за період з 01 червня 2014 року по 31 травня 2015 року 14 616 грн, на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 755 грн 16 коп. судового збору.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, керуючись ст. 1195 ЦК України, виходив з того, що позивачу була заподіяна шкода здоров'ю внаслідок діяльності відповідача, пов'язаної з використанням джерела підвищеної небезпеки, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 14 616 грн втраченого доходу та суми витрат на ліки у розмірі 7 500 грн без врахування стягнутих судом першої інстанції 131 грн 02 коп.

Крім того, апеляційний суд, врахувавши грубу необережність, допущену самим позивачем при перетині шляхопроводу, а також розмір майнової допомоги, яку відповідач надав позивачу, правильно визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди та стягнув з відповідача на користь позивача 25 000 грн.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про відсутність доказів на підтвердження втраченого доходу, безпідставне задоволення вимог про відшкодування шкоди, є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2014 року о 01:00 год. на шляхопроводі на пр. 50 річчя СРСР у м. Харкові під час керування автомобілем CHEVROLET, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_8, який рухався через дорогу у не встановленому для пішоходів місці, отримав тяжкі тілесні ушкодження, перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах з 01 червня по 18 липня 2014 року, з 17 по 26 вересня 2015 року, та згідно з довідкою МСЕК від 21 жовтня 2014 року йому встановлена друга група інвалідності до 01 листопада 2015 року.

ОСОБА_5 на лікування позивача протягом 02 червня - 02 липня 2014 року родичам позивача передані грошові кошти у сумі 37 300 грн, в тому числі після 27 червня 2014 року - 2 700 грн.

Із довідки МСЕК від 21 жовтня 2014 року вбачається, що позивачу для відновлення працездатності рекомендовано лікування невропатолога в неврології, а згідно з епікризом-випискою від 26 вересня 2014 року стан здоров'я хворого без поліпшення та рекомендовано нагляд невролога за місцем проживанням.

Індивідуальною програмою реабілітації від 27 жовтня 2014 року зафіксовано ураження опорно-рухового апарату, потенціал реабілітації низький, мета - часткове відновлення життєдіяльності та соціально-побутового стану.

Медичні препарати, які використовувалися під час лікуванні ОСОБА_4 в умовах стаціонару, були придбані за кошти пацієнта, що підтверджено лікарем та відповідними чеками мережі аптек на загальну суму 9 661 грн 45 коп.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ