розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про відшкодування втраченого доходу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи який вказав, що 25 квітня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої він зазнав тілесних ушкоджень.

Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 липня 2014 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а позивач визнаний потерпілим.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4, позивачу заподіяно тілесних ушкоджень, а саме: закритий осколковий перелом лівої вертлюгової впадини з підвивихом голівки лівого стегна, тупа травма грудної клітини з переломом 2-го ребра праворуч, що віднесені до середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень. Всі ці ушкодження викликали тривалий розлад здоров'я.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на лист Комунального закладу охорони здоров'я "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" від 21 листопада 2013 року № 158/1-02, за яким він знаходився на лікуванні в період з 25 квітня по 21 листопада 2013 року і термін його тимчасової непрацездатності склав 211 днів.

Згідно з висновками Міжрайонної травматологічної МСЕК № 1 від 09 січня 2014 року та від 02 грудня 2014 року позивач внаслідок отриманої травми має стійкий розлад здоров'я і його визнано інвалідом 3 групи на період з 27 листопада 2013 року по 01 грудня 2015 року.

Позивач вважає, що за таких обставин загальний строк його непрацездатності склав 945 днів.

Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що він, як фізична особа-підприємець, у зв'язку з ушкодженням здоров'я і тривалим строком непрацездатності, втратив дохід від підприємницької діяльності, який згідно з ч. 2 ст. 1198 ЦК України за 945 днів склав 447 381 грн 90 коп., який повинен бути відшкодованим відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (далі - ТДВ "СК "Кредо"), оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди між ТДВ "СК "Кредо" і ОСОБА_5 був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь втрачений дохід в сумі 447 381 грн 90 коп.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про відшкодування втраченого доходу відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року в частині підстав обґрунтування відмови ОСОБА_4 в його позовних вимогах про відшкодування втраченого доходу у зв'язку з ушкодженням здоров'я змінено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з відсутності доказів того, що позивачем за період з 25 квітня 2013 року по 01 грудня 2015 року був втрачений дохід як фізичною особою-підприємцем.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що судами не дотримано вимог законодавства, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а також щодо ненадання оцінки доказам у справі є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, як установлено судами попередніх інстанцій вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 липня 2014 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а позивач визнаний потерпілим.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (як потерпілого), позивачу заподіяно тілесні ушкодження, а саме: закритий осколковий перелом лівої вертлюгової впадини з підвивихом голівки лівого стегна, тупа травма грудної клітини з переломом 2-го ребра праворуч, що віднесені до середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень.

Відповідно до листа Комунального закладу охорони здоров'я "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" від 21 листопада 2013 року № 158/1-02 позивач проходив лікування, у зв'язку з отриманою 25 квітня 2013 року в дорожньо-транспортній пригоді травмою, в період з 25 квітня по 21 листопада 2013 року, тобто наявність терміну тимчасової непрацездатності особи склав 211 днів.

Згідно з висновками Міжрайонної травматологічної МСЕК № 1 від 09 січня 2014 року та від 02 грудня 2014 року позивач, унаслідок отриманої в дорожньо-транспортній пригоді травми, мав стійкий розлад здоров'я і його визнано інвалідом 3 групи з 27 листопада 2013 року по 01 грудня 2015 року.

Отже, період непрацездатності позивача склав 945 днів.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, відповідно до полісу № АС/0652223 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31 січня 2013 року застрахована в ТДВ "СК "Кредо", і страхова компанія взяла на себе зобов'язання щодо виплат страхових сум, унаслідок виникнення страхового випадку (на одного потерпілого), за вимогами: спричинення шкоди, заподіяної життю і здоров'ю потерпілого - 100 000 грн; спричинення шкоди майну потерпілого - 50 000 грн; розмір франшизи 500 грн.

Згідно зі страховими актами та платіжними дорученнями ТДВ "СК "Кредо" виплатило позивачу ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 20 661,26 грн, де: 4 974,60 грн - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (мопеду); 15 686,66 грн - за ушкоджене здоров'я (затрати на лікування, шкода за стійку втрату працездатності і моральна шкода).

Позивач з 17 серпня 2010 року є фізичною особою підприємцем, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.

Як убачається з довідок Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДЕС у Дніпропетровській області від 22 березня 2016 року, від 18 березня 2016 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, не зважаючи на свій стан здоров'я після дорожньо-транспортної пригоди, він не припиняв свою підприємницьку діяльність та його дохід за період: з 01 січня по 31 грудня 2013 року склав 178 416 грн; з 01 січня по 31 грудня 2014 року - 268 431 грн; з 01 січня по 31 грудня 2015 року - 623 400 грн.

Згідно з довідкою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДЕС у Дніпропетровській області від 07 червня 2013 року дохід фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року склав 172 800 грн.

Таким чином, апеляційним судом не встановлено, що позивачем було втрачено дохід, як фізичною-особою підприємцем, оскільки він продовжував займатися у спірний період підприємницькою діяльність та мав дохід, який зростав, а не зменшувався.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ