розглянувши в судовому засіданні справуза позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перлина" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2016 року,

У грудні 2014 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перлина" (далі - ОСББ "Перлина") звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1 йспоживачами комунальних послуг, що надаються їм, як мешканцям зазначеної квартири і будинку. Проте відповідачі здійснюють оплату комунальних послуг з утримання будинку і прибудинкової території не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 1 січня 2010 року до 22 грудня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 7 767 грн 67 коп.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 7 767грн 67 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 1 800 грн та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2015 року позов ОСББ "Перлина" задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСББ "Перлина" 7 767 грн 67 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2016 року рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині щодо кінцевої дати періоду стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги змінено, зазначено замість 1 січня 2014 року - 22 грудня 2014 року. У решті - рішення суду залишено без змін.

Додатковим рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір стягнутої в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги до 4 745 грн 36 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСББ "Перлина", суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не в повному обсязі виконували свої зобов'язання щодо сплати за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. При цьому суд зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, змінивши його в мотивувальній частині щодо кінцевої дати періоду стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зазначивши, що строк позовної давності переривався у зв'язку зі сплатою відповідачами поточних платежів за комунальні послуги та зменшив розмір заборгованості з урахуванням сплачених боржниками грошових коштів у добровільному порядку та за рішенням суду від 18 грудня 2008 року.

Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 13 березня 2003 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1, загальною площею 86,5 кв. м. Квартира розташована у багатоповерховому будинку та приєднана до внутрішньобудинкових мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання, опалення та водовідведення.

Рішенням установчих зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 5 травня 2003 року створено ОСББ "Перлина" і затверджено його Статут. У зв'язку з цим вказаний будинок прийнятий на баланс цього об'єднання.

Загальними зборами членів ОСББ "Перлина" від 16 травня 2009 року прийнято рішення про формування розрахунків (тарифів) на оплату комунальних послуг в об'єднанні відповідно до Методики (таблиці) розрахунків (тарифів) на оплату комунальних послуг, затвердженої загальними зборами об'єднання 5 травня 2004 року; визнано дії правління об'єднання щодо формування розрахунків на оплату комунальних послуг правомірними.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та п. 9.8.5. Статуту ОСББ "Перлина" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У п. 6.2.3. Статуту ОСББ "Перлина" передбачено, що член об'єднання зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок об'єднання у розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Проте апеляційний суд, взявши за доказ надані позивачем розрахунки заборгованості, не врахував, що на їх підтвердження позивачем не надано ні протоколів загальних зборів, ні рішень Правління об'єднання щодо затверджених розрахунків (тарифів), на підставі яких проводився розрахунок.

Дослідження зазначених локальних документів ОСББ "Перлина" та доказів, на які посилався відповідач, має важливе юридичне значення, оскільки відповідачі заперечували правильність розрахунку плати за послуги.

Також апеляційний суд не дав правової оцінки тому, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2011 року визнано незаконним рішення загальних зборів ОСББ "Перлина" від 16 травня 2009 року з питань: затвердження рішень про зміну тарифів на оплату комунальних послуг; затвердження розрахунків (тарифів) на оплату комунальних послуг за період з 1 січня 2006 року до 1 жовтня 2009 року; надання повноважень Правлінню об'єднання формувати розрахунки (тарифи) на оплату комунальних послуг на підставі рішення загальних зборів від 5 червня 2004 року.

Частиною ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Проте апеляційний суд зазначених положень закону не врахував, зазначивши про переривання позовної давності, здійснив підміну поняття - сплата поточних платежів за комунальні послуги, на поняття - сплата заборгованості за комунальні послуги, дійшовши передчасного висновку про визнання відповідачами свого боргу, оскільки сплата поточних платежів за житлово-комунальні послуги не є визначенням боргу, що утворився раніше.

Також апеляційний суд залишив поза увагою факт звернення позивача до суду із заявами про видачу судових наказів, які були скасовані ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2013 року та від 14 листопада 2014 року.

Так, ураховуючи суть, призначення та правову природу наказного провадження, на подання заяви про видачу судового наказу поширюється переривання позовної давності, однак апеляційний суд не перевірив чи не вимагає позивач стягнення заборгованості поза межами встановленого законодавством строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог,які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.