Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орджонікідзевський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби у Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення без надання іншого жилого приміщення, зняття з реєстраційного обліку за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 грудня 2015 року,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 перешкоджає йому у користуванні та реалізації права власності на квартиру. Враховуючи викладене, позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні цією квартирою шляхом виселення із неї відповідачки та зняття її із реєстрації обліку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано їй строк на усунення недоліків, зокрема надання апеляційному суду підтвердження про отримання копії рішення суду саме 20 жовтня 2015 року та оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 грудня 2015 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись порушення норм процесуального права, й направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 13 ЦПК України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено 13 травня 2014 року, а з апеляційною скаргою ОСОБА_4 звернулася 23 жовтня 2015 року, тобто поза межами встановленого законом строку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням районного суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, яку ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків, зокрема надання апеляційному суду підтвердження про отримання копії рішення суду саме 20 жовтня 2015 року та оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, ОСОБА_4 посилалася на те, що повний текст цього рішення вона отримала 20 жовтня 2015 року.

Проте апеляційний суд належним чином не перевірив зазначених посилань заявника при визначенні поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не перевірив, чи направлялася ОСОБА_4 копія рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2014 року, а, відтак, чи мала вона можливість звернутися до суду із апеляційною скаргою у визначений законом строк.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що норми ЦПК України (1618-15) не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку; вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи, а також на те, що ОСОБА_4 усунула недолік апеляційної скарги щодо сплати судового збору.

Апеляційний суд не звернув уваги й на те, що, не отримавши повний текст судового рішення, особа, яка бажає оскаржити таке рішення, позбавлена можливості мотивувати апеляційну скаргу, як того вимагає ст. 295 ЦПК України.

За таких обставин, у силу п. 2 ст. 342 ЦПК України судове рішення апеляційного суду не може вважатися законними та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 30 грудня 2015 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.