головуючого Дьоміної О.О., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Савченко В.О., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до кредитної спілки "Сяйво Карпат", ОСОБА_1, третя особа - відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області, про звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року,

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 січня 2006 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKV0AK04526001, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 64 820 грн, з яких 45 580 грн - на купівлю автомобіля та 19 240 грн - на оплату страхових платежів, зі сплатою 1,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення коштів - 11 січня 2013 року.

На забезпечення виконання позичальником умов цього договору 13 січня 2006 року було укладено договір застави рухомого майна.

Згідно з п. 1 вказаного договору ОСОБА_1 передав банку у заставу належний йому на праві власності автомобіль марки "Chevrolet", модель "Aveo SF6", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Бабинець Е.В. від 10 квітня 2014 року № 42910540 під час примусового виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки "Сяйво Карпат" (далі - КС "Сяйво Карпат") заборгованості у розмірі 9 758 грн 84 коп. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 9 758 грн 84 коп., а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 21 липня 2014 року становила 365 228 грн 39 коп., позивач просив звільнити з-під арешту, накладеного постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Бабинець Е.В. від 10 квітня 2014 року № 42910540, майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме автомобіль марки "Chevrolet", модель "Aveo SF6", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвально нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" з інших підстав.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк"просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 13 січня 2006 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKV0AK04526001, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 64 820 грн, з яких 45 580 грн - на купівлю автомобіля та 19 240 грн - на оплату страхових платежів, зі сплатою 1,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення коштів - 11 січня 2013 року (а. с. 7-8).

На забезпечення виконання ОСОБА_1 умов цього договору 13 січня 2006 року між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір застави рухомого майна (а. с. 9-10).

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Бабинець Е.В. від 10 квітня 2014 року № 42910540 під час примусового виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "Сяйво Карпат" заборгованості у розмірі 9 758 грн 84 коп. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення 9 758 грн 84 коп., а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а. с. 11).

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 2 червня 2014 року, на підставі вищевказаної постанови державного виконавця, було накладено обтяження (заборона відчуження) на рухоме майно ОСОБА_1, а саме на автомобіль марки "Chevrolet", модель "Aveo SF6", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що є предметом застави (а. с. 17-19).

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк", суд першої інстанції виходив із того, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 13, ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про заставу" договір застави був укладений сторонами у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений, отже не може вважатися дійсним, а тому вважав, що у позивача не виникло права застави на спірний автомобіль, і, відповідно, його право як заставодержателя не порушено.

Однак із таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Згідно із ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд першої інстанції, у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. 33 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, та не залучив їх до участі у справі у якості сторони. Зокрема, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача) відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області, який залучений до участі у справі в якості третьої особи. При цьому суд залишив поза увагою, що права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, передбачені ст. 27 ЦПК України, а сторін у справі, згідно зі ст. 30 ЦПК України - позивача і відповідача, передбачені ст. 31 ЦПК України, а тому є різними за своїм процесуальним обсягом.

Таким чином, суд, вирішуючи спір, який стосується дій відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області, не вирішивши питання щодо залучення його до участі у справі як відповідача (співвідповідача), позбавив останнього прав, передбачених вказаними вище нормами процесуального закону.

У той же час апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не мав процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені судом першої інстанції.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.