розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Ржищівської міської ради Київської області, ОСОБА_4, третя особа - реєстраційна служба Ржищівського міського управління юстиції, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Ржищівської міської ради Київської області від 09 вересня 2011 року № 586 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 15 травня 2012 на підставі рішення Ржищівської міської ради Київської області від 09 вересня 2011 року № 586 на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321120001000410 та скасувати його державну реєстрацію.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 25720798, виданого на підставі рішення Ржищівського міського суду від 01 березня 2013 року, ухваленого у справі № 374/65/13-ц, він є власником будинковолодіння на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 Коли він звернувся до Ржищівської міської ради Київської області для оформлення права власності на земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на зазначене будинковолодіння, то йому повідомили, що зазначену земельну ділянку рішенням Ржищівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 586 передано у власність ОСОБА_4 із видачею державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 травня 2012 року серії ЯМ № 735547. Позивач вважає, що зазначене рішення є незаконним і таким, що грубо порушує його майнові права, оскільки воно стало підставою неправомірної передачі земельної ділянки у власність особі, яка не має жодного відношення до успадкованого ним будинковолодіння.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 30 грудня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ржищівської міської ради Київської області від 09 вересня 2011 року № 586 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 15 травня 2012 на підставі рішення Ржищівської міської ради Київської області від 09 вересня 2011 року № 586 на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321120001000410 та скасовано його державну реєстрацію.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Рішення апеляційного суду відповідає наведеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Судом установлено, що рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 01 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2015 року, задоволено позов ОСОБА_3, визнано за ним у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на будинковолодіння на АДРЕСА_1

Цим рішенням установлено, що позивач на відповідній правовій підставі в порядку спадкування набув право власності на будинковолодіння на АДРЕСА_1.

Право власності позивача на нерухоме майно на АДРЕСА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується письмовим доказом - витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 серпня 2014 року.

Також установлено, що рішенням Ржищівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 586 земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_4, у подальшому 15 травня 2012 року видано державний акт на право власності на землю серії ЯМ № 735547, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321130001000410.

Згідно з листом Виконавчого комітету Ржищівської міської ради за підписом міського голови ОСОБА_6 від 28 грудня 2015 року № 4-39/Л.825.2 ОСОБА_3 відмовлено у винесенні на розгляд сесії Ржищівської міської ради питання щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що ця земельна ділянка (у межах та розмірі, якими користувався його спадкодавець згідно з наданими ним документами, на якій розміщено його спадковий будинок) відповідно до рішення Ржищівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 586 була передана у власність ОСОБА_4

Задовольняючи частково згаданий позов, суд першої інстанції виходив із того, що на момент прийняття Ржищівською міською радою оспорюваного рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_4, ця земельна ділянка не належала до земель запасу міської ради, крім того, вона не була вільною від забудови, що, як зазначив суд, виключає можливість її передання у власність іншій фізичній особі, яка не є власником будівель.

При цьому суд відхилив доводи представника відповідача про те, що на час надання відповідачу спірної земельної ділянки на ній були відсутні будь-які будівлі, зазначивши, що ці доводи спростовуються зазначеними судовими рішеннями, а також актом комісії Ржищівської міської ради Київської області від 16 червня 2015 року, відповідно до якого зафіксовано фрагментарні залишки стіни будівлі та вбиральню.

Крім того, суд відхилив доводи представника відповідача про те, що мова йде про різні земельні ділянки і що земельна ділянка, яка надана у власність відповідачу, та земельна ділянка, на якій знаходиться спадковий житловий будинок позивача, є різними, зазначивши, що вони спростовуються письмовими доказами у справі, а саме: ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2015 року, актом комісії Ржищівської міської ради Київської області від 16 червня 2015 року, довідкою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради від 28 грудня 2015 року № 4-39/Л.825.2.

Однак із цими висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд та, скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову, правильно виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази порушення його права на земельну ділянку за змістом статей 58, 59 ЦПК України не можна визнати належними і допустимими доказами.

Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку, що згідно з матеріалами справи під час виготовлення та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 було дотримано положення Інструкції "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі" та ч. 2 ст. 198 ЗК України щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки та погодження з суміжними землекористувачами, що підтверджується відповідним актом про встановлення на місцевості межі земельної ділянки від 02 вересня 2010 року, підписаним суміжним землекористувачем, ОСОБА_7

Також апеляційний суд дійшов висновку, що доводи позивача спростовуються відомостями, які містяться в довідці відділу Держкомзему у м. Ржищів Київської області від 20 жовтня 2010 року, виданій ОСОБА_4, про те, що ділянка, яка надається їй у власність, знаходиться в межах Ржищівської міської ради та відповідно до форми 6-зем відноситься до рядка 12.3 - шифр рядка 96 - землі, не надані у власність та користування в межах населених пунктів.

Крім того, на обґрунтування свого висновку про відмову в задоволенні позову апеляційний суд виходив із того, що згідно з поясненнями позивача будинковолодіння, власником якого він є відповідно до рішення суду, було побудовано його дідом на земельній ділянці, переданій йому у користування відповідно до рішення колгоспних зборів, проте позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту передачі у користування чи оренду земельної ділянки, на яку він претендує, а також доказів щодо розміру, визначення меж та місцярозташування земельної ділянки, а також щодо накладення меж земельної ділянки ОСОБА_4 на земельну ділянку на АДРЕСА_1, на якій розташовано будинковолодіння ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями статей 10, 60, 212, 303 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 213, 214, 316 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.