розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Мисливсько-рибальського господарства "Майдан" Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України та директора Мисливсько-рибальського господарства "Майдан" Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України Фолюша Петра Івановича про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив поновити його на роботі на посаді єгеря Мисливсько-рибальського господарства "Майдан" Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України (далі - МРГ "Майдан" ТВМР ЗР України) з 04 грудня 2014 року; стягнути з МРГ "Майдан" ТВМР ЗР України на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за період 2013-2014 роки у розмірі 2 440 грн, грошову допомогу на оздоровлення за період 2013-2014 роки у розмірі 2 440 грн, а також на відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 02 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з МРГ "Майдан" ТВМР ЗР України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за період 2013-2014 роки у розмірі 2 440 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_3 був незаконно звільнений з посади єгеря МРГ "Майдан" ТВМР ЗР України та на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2013 року його поновлено на роботі, а наказом МРГ "Майдан" ТВМР ЗР України від 28 квітня 2014 року № 8 допущено до виконання посадових обов'язків єгеря.

Згідно з посадовою інструкцією єгер МРГ "Майдан" ТВМР ЗР України ОСОБА_3 підпорядкований директору та мисливствознавцю господарства, несе матеріальну відповідальність за стан спортивних ставків № 5-6 (гідроспоруд, облаштування містків, столиків, навісів, чистоту прилеглої території); зобов'язаний прибувати на роботу з понеділка по п'ятницю о 09 год. 00 хв. і відбувати з роботи о 18 год. 00 хв. з обідньою перервою з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., з відміткою у журналі виходу на роботу.

Відповідно до доповідних записок мисливствознавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і комісійних актів єгер ОСОБА_3 01 - 03 грудня 2014 року з 09 год. до 18 год. був відсутній на робочому місці, на телефонні дзвінки не відповідав.

Наказом МРГ "Майдан" ТВМР ЗР України від 04 грудня 2014 року № 26 на підставі зазначених доповідних записок та актів про відсутність на роботі ОСОБА_3 звільнено з посади єгеря за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_3, який під час виконання трудових обов'язків притягувався до дисциплінарної відповідальності, у подальшому знову допустив порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу, тому із дотриманням встановленого законом порядку був звільнений з роботи, у зв'язку із чим заявлені позовні вимоги про виплату допомоги на оздоровлення та відшкодування моральної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Разом із тим, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив із того, що позивач у 2013 році та в 2014 році не перебував у щорічний оплачуваній відпустці, після звільнення з роботи з ним не було проведено повного розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Однак із висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Вимоги до ухвали апеляційного суду встановлені ст. 315 ЦПК України.

За змістом статей 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зобов'язаний надати відповіді на всі доводи апеляційної скарги.

Недотримання цих вимог є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Статтею 64 ЦПК України установлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд, порушуючи вимоги статей 303, 315 ЦПК України, не перевірив всіх доводів апеляційної скарги та обмежився лише загальною фразою про те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не звернув уваги на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено лише на основі показань свідків, які писали акти про відсутність позивача на робочому місці, та не зазначив обставин і фактів на спростування доводів апеляційної скарги позивача про те, що відповідачем стосовно нього заведено журнал виходу на роботу, що передбачено його посадовою інструкцією.

Усупереч вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: не з'ясував питання про наявність у відповідача такого журналу станом на час розгляду справи в суді та не обговорив питання про необхідність витребування цього журналу від відповідача для встановлення факту відсутності позивача на роботі 01 - 03 грудня 2014 року (прогулу).

Без з'ясування зазначених обставин передчасним є висновок суду про законність звільнення позивача з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогул.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.