розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 листопада 2015 року,

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги обґрунтовано тим, що 10 березня 2011 року між банком та ОСОБА_6 був укладений договір про надання банківських послуг, за умовами якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних за користування кредитними коштами. Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 31 січня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 17 681,09 грн, із яких: 9 757,30 грн - тіло кредиту, 6 205,64 грн - проценти, 400 грн - пеня та комісія, 500 грн - штраф (фіксована частина), 818,15 грн - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути із боржника.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 листопада 2015 року, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 681,09 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, змінити рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, стягнути із неї на користь банку 7 212,06 грн, до інших вимог застосувати позовну давність.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що 10 березня 2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 був укладений договір про надання банківських послуг, зміст якого складається із заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів. За умовами кредитування позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних за користування кредитними коштами. Погашення кредиту визначено періодичними щомісячними платежами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, 6-61цс14 від 18 червня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-103цс14 від 24 вересня 2014 року, № 6-134цс14 від 1 жовтня 2014 року, № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

У запереченні на позов ОСОБА_6 просила застосувати позовну давність до вимог банку.

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Судами встановлено та перевірено доказами обставини про те, що позичальник вносила платежі на погашення кредиту в період із квітня 2011 року по вересень 2014 року (останній платіж вчинено 18 вересня 2014 року на суму 500 грн), а тому висновки судів про те, що такі дії відповідача свідчать про визнання нею боргу перед банком та переривають перебіг позовної давності, є правильними. З наведених підстав не можуть бути застосовані наслідки пропуску строків давності щодо щомісячних платежів, оскільки строк їх вимоги переривався на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Норми матеріального права застосовано судами правильно. Порушень процесуального закону не вбачається. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 листопада 2015 рокузалишити без змін.